lexicon cosri - Чтиво

який перерубав його тіло навпіл, змахнувши шаблеюодин-єдиний раз, аж з нього, не розмотуючись, злетівпояс. За шаблею лишився зміястий слід і роззявиласьстрашна і звивна рана, схожа на уста, що промовляютьякесь неясне слово, як скрик плоті. Кажуть, що тойстрашний звивистий удар шаблі назавжди запам’ятавсяусім, хто його бачив, а ті, хто це запам’ятав, казалипотім, що впізнали його у книзі якогось Аверкія С и ­ли* «Найкращі підписи шаблею», у якій була зібрана колекціянайвідоміших шабляних ударів останнього.В його книзі, виданій у 1702 році у Венеції, той розрубмав назву одної з зірок в сузір’ї Овна. Чи вартуваласвого та страшна смерть Масуді і що він розповів пашіперед своєю стратою, не відає ніхто. Чи перейшов вінчерез міст-Сират, тонший від волосини і гостріший відшаблі, який веде над пеклом до раю, знають тільки ті,що вже не говорять. Одна легенда каже, що його музикавідійшла у рай, а сам Масуді — в пекло, промовивши:«Найбільше, чого мені хотілось би, — не знати жоднихпісень; тоді разом з усіма гультяями й злодіями яувійшов би просто в рай! Музика збила мене зі шляху,коли я був за крок до істини». Над могилою Масуді шумитьДунай, а на могильному камені висічено напис:Усе, що я заробив і чого навчився, відійшло зі стуком ложкиоб зуби.МОКАДАСА АЛЬ-САФЕР* (IX, X і XI століття) - хозарськийсвященик з одного жіночого монастиря. Протягомусього свого другого життя він разом з якимосьченцем із сусіднього монастиря грав партію в шахи безполя й фігур. Вони грали, роблячи один хід за рік навеличезному просторі між Каспійським і Чорним мо­184