lexicon cosri - Чтиво

хідно розглядати паралельно з донесеннями дубровницьких емісарів,котрих посол республіки св. Влаха у Відні, Матія МаринБунич відіслав як спостерігачів на австро-турецьку битву підКладово у 1689 році й котрі залишили про Коєна всього кількаречень, у яких повідомляли, що в тій роботі було «більше полови,ніж зерна».Сучасники описують Самуеля Коєна струнким чоловікомз червоними очима й одним сивим вусом, що суперечивйого юному вікові. — Скільки його знаю, він завждимерз. Може, лиш трохи відігрівся за останні роки —сказала якось про нього його мати, пані Клара. За їїсловами, по ночах уві снах він багато й далеко мандрував,через що зранку, бувало, прокидався змучений ібрудний, а часом накульгував на одну ногу — аж докине відпочине від своїх снів. Мати говорила, що в тойчас, як Коен спить, вона завжди відчуває якийсь дивнийнеспокій, і пояснювала це тим, що уві сні він поводитьсебе не як єврей, а як людина іншої віри, котраі в суботу їздить у снах верхи й часом співає крізь сонвосьмий псалом, той, що допомагає знаходити втраченіречі, лише на християнський лад. Окрім жидівської,він володів іспанською, латинською і сербською, а поночах, у своїх снах, бурмотів щось якоюсь дивною мовою,якої не знав удень і котра, як виявилось пізніше,була волоською. На похороні він мав страшний рубецьна лівому плечі, як від зубів. Він прагнув побачитиЄрусалим, а уві сні справді зрив місто на березі часів іходив його вулицями, притрушеними сіном і тому тихими,жив у вежі, заставленій комодами, завбільшки зневелику церковцю, і слухав джерела, подібні до дощу.Та незабаром виявилося, що місто, яке він бачить уснах і приймає за Єрусалим, — ніяке не святе місце, аЦаргород, що незаперечно підтверджувалось одною гра-8*227