lexicon cosri - Чтиво

у саду був один-єдиний свідок, та й то дитя. Але сталосяінакше. Я простягнула руку і взяла тих декількахвилюючих сторінок, які додаю до цього листа. Беручиті папери замість того, щоб стріляти, я дивилася насарацинські пальці з нігтями, схожими на ліщину, ідумала про те дерево, яке згадує в своїй книзі про хозарівХалеві. Я думала про те, що кожен з нас — однетаке дерево: чим вище ростемо ми вгору до неба, крізьвітри й дощі, до Бога, тим глибше змушені занурюватисясвоїм корінням у болото й підземні води, наближаючисьдо пекла. З такими думками я прочиталааркуші, які дав мені той сарацин з зеленими очима.Вони схвилювали мене, і я з недовірою запитала в д-раМуавїі, звідки вони в нього.— Не треба питати, звідки вони в мене. У XII століттівони потрапили до рук одного вашого одноплемінника,Юди Халеві, який включив їх до своєї праці прохозарів. Описуючи знамениту полеміку, він навів словаїї християнського учасника, називаючи його «філософом»,тобто так само, як називає ту ж особу, згадуючипро полеміку, і укладач Кирилового житія. Отже, ім’яКирила, як і ім’я арабського учасника полеміки, не згадуєтьсяв тому єврейському джерелі; вказується лишетитул християнського учасника — Кирила, і саме цестало причиною того, що до сьогодні ніхто не шукавКирилового тексту в хозарській хроніці Юди Халеві.Я дивилася на д-ра Муавію як на когось, хто не має жодногозв’язку із тим скаліченим чоловіком з зеленимиочима, який декілька хвилин тому підійшов до могостолу. Все здавалося таким переконливим і простим,так досконало пов’язувалося з усім відомим з цьогоприводу в науці, що здавалося справді неймовірним,309