lexicon cosri - Чтиво

ється кир Аврамового вчителя на шаблях — того коптана ім’я Аверкій Скіла'*, — то він залишався біля Дунаю,під турецькими кулями, бо для нього це була можливістьбезкарно випробувати на ворожих, а чи на наших воїнах(для нього це було без різниці) новий шабляний удар,техніку виконання якого він давно вже вивчив, але всеще не пересвідчився в його дії на живій плоті і кості.А я, в свою чергу, сидів тут, з ними, бо чекав третьоїчастини Хозарського словника. Я вже знав напам’ять двіперші частини — ісламську Масуді й грецьку кир Аврамову,залишалося чекати, чи з’явиться хтось із третьою,гебрейською частиною того глосарія, бо з перших двохчастин ставало зрозуміло, що існує й третя. Никон спаливдві перші частини і не боявся більше, що третя приєднаєтьсядо них, а тому не мав більше роботи. Проте я,який знав напам’ять дві перші частини, хотів побачити йтретю, хоча й не знав, як це повинно статися. Я покладавсяна кир Аврама, котрий, як мені здавалося, чекавтого ж, що й я. Але він не діждався свого. В короткомубою турецькі воїни в трен ока вбили Бранковича й Никона,а Масуді взяли в полон. З турками на місці боюз’явився і якийсь червоноокий хлопець зі зрощеними напереніссі бровами, подібними до пташиних крил. Одинйого вус був сивий, а другий рудий. Він сидів у сідлі ззапорошеними бровами й заслиненою бородою. Хто бсказав — подумав, дивлячись на нього, я — що і його часзлічений! Але я знав, що він — се той, хто мені й треба.Тут і він упав, немов підкошений, і з його рук випалаторба, а з неї на всі боки розлетілися дрібно списані аркуші.Після битви, коли все стихло, я вийшов зі свогосхову і позбирав ті листки. Перейшовши Дунай, у Дельськомумонастирі в Волощині я прочитав гебрейські записиз тої торби, намагаючись не розуміти і не тлумачитинічого з прочитаного. Потім я вирушив у Польщу і337