lexicon cosri - Чтиво

сотень років після смерті він знову повернеться межиживих, бо демони, як він говорив, не пам’ятають нічогоз попереднього життя і тому змушені виходити зситуації в такий спосіб. На початку своїх занять малярствомвін і не був якимось особливо обдарованим майстром.Працював він лівою рукою, і картини його булидоволі гарними, але якось не запам’ятовувались: нібизникали зі стін, як тільки на них переставали дивитися.Одного ранку Севаст у відчаї сидів перед своїми фарбамиі раптом відчув, як шматок якоїсь іншої тиші ввійшовдо його мовчання й розбив його. Ще хтось був туті мовчав. Але не мовою Никона. Тоді Никон почав проситиархангела Гавриїла, щоб той зіслав на нього ласкуфарб. У той час по всій ущелині — в монастирях Йованє,Благовіщення, Ніколє чи Стрітення — скрізь булоповно молодих монахів-іконописців і різьбярів, котрірозписували стіни й змагалися, наче в німій молитві нахорах, хто краще намалює свого святого. Через те нікомуі в голову не приходило, що молитва саме НиконаСеваста буде почутою. А саме так і сталося.У серпні 1760 року, напередодні дня семи святих ефеськихмучеників, коли починають їсти м’ясо оленя, НиконСеваст сказав:— Один із вірних шляхів до справжнього майбутнього (боіснує ще й несправжнє майбутнє) — іти у напрямку, вякому росте твій страх.І пішов на лови. Зі собою він взяв ще одного монаха —Теоктиста НікольськогоА, який допомагав йому в монастиріу переписуванні книг. Мабуть, ті лови ввійшлиу притчу саме завдяки записам того монаха. Притчакаже, що Севаст висадив хорта на сідло позаду себе івони вирушили на полювання за оленями. Через де­85