lexicon cosri - Чтиво

ки дзьобають мух і як тріскає шкаралупа на вареномуяйці, як перегукуються між собою виделки — усі однаковими,і келихи — кожен різними голосами. Оскількивідвідувачі, перш ніж покликати кельнера, називають урозмові між собою предмет свого звертання до прислуги,я завжди можу виконати їхнє бажання ще до того,як вони його мені повідомлять, бо знаю його з криниці.А знати якусь річ на мить швидше від інших — товелика перевага, яка завжди іде на користь. Того ранкунайпершими в сад зійшли гості з кімнати номер 18,сімейство Ван дер Спак, власники бельгійських паспортів— батько, мати і син. Батько вже в літах, він добреграє на якомусь інструменті, зробленому з кості білоїчерепахи, і вечорами можна почути його гру. Він трохидивакуватий і завжди їсть своєю власною двозубою виделкою,яку носить у кишені. Мати — молода і вродливажінка, і це стало причиною того, що на неї я звернуладещо більше уваги. Тоді я й помітила, що вона маєодну-єдину ваду: у її носі не було перетинки. Вонащодня вирушала в Айя-Софію і там напрочуд вмілозмальовувала настінні розписи. Я запитала в неї, чи тімалюнки не виконують ролі нотних записів до мелодійїї чоловіка, але вона мене не зрозуміла. Її хлопчик, якомуледве що виповнилось чотири роки, мабуть, теж мавякусь ваду. Він завжди, навіть коли їв, був вбраний урукавички. Але мене занепокоїло дещо інше. Того сонячногоранку я спостерігала за бельгійцем, який опускавсязгаданими сходами до сніданку. І побачила наступне:обличчя літнього пана було не таким, як усіінші обличчя.Суддя — Що ви маєте на увазі?341