lexicon cosri - Чтиво

сімдесят старішою від свого часу, і це заспокоювалоМуавію. Бо будь-чого, шо мало хоч якесь відношеннядо нього чи до його часу, він не міг терпіти. Але, оскількиі в минулому на нього, знову ж таки, чигала йогоробота, якою він гидував точнісінько так само, як і своїмсьогоднішнім днем, він заглиблювався у щось напівминуле,де опал і нефрит — то все ще посестри, де зозуляіце рахує людям дні і де куються ще ножі з обома тупимикраями...Після вечері з яловичих і козячих вух він ішов до давно невідмикуваних покоїв батькового дому і там до пізньоїночі гортав стоси англійських і французьких газет, яківиходили в Александрії в кінці XIX століття. Він сидівнавпочіпки і, прислухаючись, як затікає в нього живильнатемна плоть, читав ті газети з жадібною цікавістю,бо вони не мали до нього ані найменшого стосунку.Найдосконаліше виконували цю умову оголошення.Щовечора гортав він оголошення давно померлих людей;позбавлені змісту пропозиції вилискували в пилюці,старшій за нього. Ті жовті сторінки пропонували французькуракію від подагри і воду для жінок і для чоловіків,August Zigler з Угорщини сповіщав про те, що вйого спеціалізованій крамниці устаткування для лікарень,лікарів і баб-повитух можна придбати засоби відрозладів шлунку, панчохи для жилавих ніг і надувнігумові устилки. Спадкоємець якогось халіфа з XVI століттяхотів продати сімейний палац на 1500 кімнат, якийстояв у найгарнішому місці туніського морського узбережжя,лише на 20 метрів нижче від рівня води. Можнабуло його розгледіти за хорошої погоди або за південноговітру, що зветься «тарам». Стара пані, не називаючисвого імені, пропонувала до продажу будильника,189