lexicon cosri - Чтиво

— І ти не знаєш, чим?— Не знаю. Думаю, то був багнет.Тобі, Доротко, молодій і недосвідченій, мабуть, не зрозумітицього. Пташка, що шукає собі їжу по трясовинах іболотах, швидко тоне, коли не рухається. Щохвилинивона мусить витягувати з багна ногу й переставляти їїна нове місце, просуваючись вперед, незалежно від того,спіймала щось чи ні. Те ж саме відбувається з нами і знашим коханням. Ми змушені йти далі і не можемозупинятися, бо відразу ж потонемо.4.Єрусалим, жовтень 1974Люба Доротко,Я читаю про слов’ян, які спускалися до моря зі списами вчоботах. І думаю про те, як змінюється Краків, затопленийновими правописними й розмовними помилками,сестрами прогресу мови. Думаю про те, що ти залишаєшсятою ж самою, в той час як ми з Ісаком усебільше губимо один одного. Я не наважуюсь йому проце говорити. Завжди, як ми кохаємось, хоч як би небуло нам добре і що б ми тільки не робили, — завждина своїх грудях і на своєму животі я відчуваю слід тогобагнета. Я відчуваю його вже наперед, він уліз поперекнашої постелі, між Ісаком і мною. Чи може таке бути —щоб людина за одну мить зуміла поставити своїм багнетомпідпис на тілі іншої людини й назавжди вкарбуватисвій портрет у чужу плоть? Я повинна весь часловити свою власну думку. Вона стає моєю не тоді, колинароджується, а коли я хапаю її, якщо тільки я встигнуце зробити раніше, аніж вона втече. Та рана схожа наякісь уста, і щойно ми з Ісаком торкаємось один одно­295