lexicon cosri - Чтиво

повну годину паросток пробивається на поверхню, затри—чотири години сягає висоти одного метра, а потімширшає, і під вечір його вже не охопиш пальцями.До ранку він стає товстий, як людське тіло, і високий,як хата; рибалки прив Уязують до його стебел своїсіті, і, виростаючи, він витягує їх сам з води. Птахизнають, що білий очерет проростає навіть в утробі, ідобре стережуться, щоб не ковтнути його зерна чипаростка. Та все ж рибалки і пастухи помічають часомпташку, яка розпадається в леті, і знають, що тапташка в хвилину безумства чи якоїсь пташиної туги,що так схожа на людську брехню, надзьобалась зернятбілого очерету і вони розірвали її у повітрі). При коренібілого очерету завжди видно сліди, як від зубів, і пастухикажуть, що білий очерет проростає зовсім не зземлі, а з рота якогось водяного демона, котрий свищеі говорить крізь стебло, заманюючи до свого насінняптахів чи інших жертв. Через це з білого очерету нероблять флоярок, бо не добре грати в чужу флоярку.Інші рибалки розповідають, що птахи-самці часом замістьсвого сімені запліднюють самиць сіменем білогоочерету; так і відновлюється на землі яйце смерті...»Коли пісня закінчилась, дівчина пустила своїх хортів долисиць, а сама увійшла до вежі воєводи Дракули і далайому гаман золота, щоб він прогнав її тугу. Він обійнявїї, повів до свого ложа і відпустив лише тоді, колихорти вернулися від лисиць. Був ранок, коли вони розпрощалися,а ввечері біля Дунаю пастухи знайшли виючиххортів, і біля них — молоду вродливу жінку, роздерту,наче пташку, запліднену зерням білого очерету.Тільки її шовкові сукні все ще обвивалися навкруг величезноїстеблини, яка вже пустила корені й шуміла крізьїї коси. Дівчина привела на світ бистру дочку — свою261