lexicon cosri - Чтиво

пісках перед Царгородом декілька місяців раніше, ітепер Масуді знав, що все знову в порядку і його шляхповинен закінчитися саме тут, на березі Дунаю. Цілимиднями він сидів у шанці і грав у кості з одним ізписарів Бранковича. Писар той програвав, мов проклятий,проте не кидав гри в надії повернути усевтрачене навіть тоді, коли турецькі пушкарі взялисяполивати їхній рів огнем. Масуді, в свою чергу, такожнікуди не йшов, бо за його плечима Бранкович зновубачив сон про Коєна. Коен їхав верхи через хурчанняякоїсь річки, що текла крізь сон Бранковича, і Масудізнав, що це хурчить той самий Дунай, який він ужечув. Тоді вітер порснув на нього болотом і він зрозумів,що все починає збуватися. Посеред гри до їхньогоокопу влетів загін турецьких воїнів, розносячи сморідсечі, і, доки яничари убивали наліво і направо, Масудігарячково шукав між ними хлопця з одним сивимвусом. І побачив його. Масуді зустрів того ж самогоКоєна, якого він ловив по чужих снах, — рудого, зіскупою усмішкою під своїм срібним вусом, з дрібнимикроками позаду себе і торбою на плечі. В ту хвилинувоїни порубали писаря, простромили списомсплячого Аврама Бранковича і підскочили до Масуді.Врятував його Коен. Побачивши Бранковича, Коенповалився на землю, а кругом нього розлетілися папериз торби. Масуді відразу знав, що Коен впав унайглибший сон, з якого уже ніколи не зможе прокинутись.— Що там таке, тлумач загинув? — майже радісно запитавсвоїх воїнів турецький паша, і Масуді відповів йомупо-арабськи:— Ні, він лише заснув.182