lexicon cosri - Чтиво

ATEXV(початок IX століття) — за арабськими віруваннями,при дворі хозарського кагана7 жила якась володаревародичка, що славилася своєю вродою. Перед їїпокоями стояли величезні сторожові пси зі срібноюшерстю, які били себе хвостами по очах і, навченістояти непорушно, лиш час від часу мочилися під своїпередні лапи. Перекочували на дні своїх грудей приголосні,мов камені, а готуючись до сну, скручувалипозад себе свої довгі хвости, як шнури з корабля. Атехмала срібні очі, а замість ґудзиків носила дзвоники,тож,надворі завжди можна було зі звуку знати, колицарівна в покоях одягається, а коли роздягається досну. Проте, її дзвоників ніколи не було чутно. Окріммудрості, царівна була наділена ще й небувалою повільністю.Дихала вона рідше, аніж інші чхають, і в тійсвоїй млявості плекала страхітливу ненависть до всьогой усіх, хто хотів намовити її до швидших дій, навітьякщо справу, на яку її підштовхували, вона й самазбиралася зробити. Як одяг має свій виворітний бік,так та повільність у розмові виявляла іншу її рису —вона ніколи не зупинялася ловго на чомусь одному і,розмовляючи з людьми, стрибала, мов пташка, з гілкина гілку. Та через кілька днів знов несподівано верталасядо початої бесіди й сама заводила мову про те,що кілька днів раніше відкинула, помандрувавши засвоїми думками-літавицями. Така повна відсутністьрозмежування важливого від буденного і цілковитабайдужість до всіх тем пояснюється невдачею, якаспіткала царівну в хозарській полеміці7. Крім того,Атех складала вірші, але з усіх її висловлювань збереглосялише наступне: «Різниця між двома так можебути більшою, ніж різниця між так і ні». Все інше їйтільки приписують.141