lexicon cosri - Чтиво

кликає підозру і на Сході і на Заході; вона відкидає двіпрохолоди — праворуч тінь, а ліворуч затінок. За лісом,переораним стежками, на краю довгого шляху вонашукає якусь славнозвісну школу, де має скласти свійнайважливіший іспит. Її пуповина схожа на пуп’янокпрісного хліба, а її шлях такий довгий, що з ’їдає роки.Дійшовши нарешті до лісу, вона зустрічає двох чоловіківі питає в них про шлях. Вони дивляться на неї,спираючись на свою зброю, і мовчать, хоча щойно передтим казали, ніби знають, де школа. Потім один зних промовляє: йди направо і на першому перехрестістежин заверни наліво, і знову наліво; так ти опинишсяперед школою. Мандрівниця дякує, думаючи просебе, як добре, що вони не зазирнули до її дорожніхпаперів, бо тоді вони, напевно що, почали б не довірятиїй, як чужинці, і випитувати про її таємні наміри.Вона продовжує свій шлях, повертає з першою стежкоюналіво і потім ще раз наліво; за отриманими вказівкамизнайти дорогу зовсім не складно, але в кінці другоїлівої стежки замість школи розляглась велика трясовина.А перед тою трясовиною стоять, посміюючись, двоєозброєних чоловіків, яких вона вже знає. Крізь сміхвони просять вибачення і кажуть:— Ми неправильно тобі пояснили: слід було звернути запершим перехрестям направо, а тоді знову направо, ітам є школа. Проте ми повинні були переконатися втвоїх намірах і пересвідчитися в тому, чи справді ти незнаєш дороги, чи тільки вдаєш, що не знаєш. Але заразуже пізно, й сьогодні ти не встигнеш до своєї школи.А це значить, що вже й ніколи. Бо від завтра школабільше не існує. Отже, ти проґавила мету всього свогожиття через цю дрібну перевірку, але, мабуть, ти й самарозумієш, що задля безпеки інших необхідно було так151