lexicon cosri - Чтиво

стали з Еребу здійматися душі померлих:хлопці, дівки, молодиці, а з ними згорьовані старці,ніжні дівиці, усі по печальних скорботах*.Тепер уже Калина, що так вдало поцілила, взяла книгу іпродовжила читати далі:Тут появлятися стали побиті мечами й списами,зброя кривава блищала, як в січах смертельних;з ревом і криком обсіли провалля довкола,зблід я відразу, і дрож охопила від страху...З піхов я вихопив свого меча харалужного,сів над проваллям і жодної тіні порожньоїне пропускав, щоб напилася крові, аж поки пророки...Якраз у ту хвилину, коли вона дійшла до слова «тінь»,Петкутин зауважив тінь, що впала на їхній шлях відзруйнованого римського театру. Дорога скінчилася.Вони увійшли через вхід для акторів, поставили на великийкамінь посеред сцени бочку з вином, гриби ікров’янку, привезені зі собою, і мерщій заховались узатінок. Петкутин назбирав сухого буйволячого лайна ірізного суччя, замащеного порепаним болотом, винісусе це на сцену і розпалив багаття. Звук кресала нестерпнолунко було чути навіть з найвіддаленішого місцяу горішньому ряді театру. Але надворі, поза сценою імісцями для глядачів, де буяли трави і пахла брусницяз лавром, не було чути ані звуку з того, що відбувалосявсередині. Петкутин присолив багаття, щоб вигнати знього запах лайна і болота, а потім помив у вині грибиі кинув їх разом з кров’янкою на вуглини. Калина сиділаі дивилася, як сонце, опускаючись, змінює місця узалі і наближається до виходу з театру. Петкутин похо­* Тут і далі віршовані вставки переклав Іван Лучук.45