lexicon cosri - Чтиво

Я — людина шаблі, — так закінчив свій запис про АврамаБранковича Аверкій Скіла. — І я знаю: коли вбиваєш,то кожного разу все стається по-іншому, як щоразу поіншомуз кожною новою жінкою в ліжку. Тільки однихпотім забуваєш, а інших — ні. Хтось із убитих, знову жтаки, як і хтось із жінок, ніколи не забуде тебе. Смертькир Аврама Бранковича була з тих, які пам’ятаються.Було це так. Звідкись з ’явилися люди паші з ночвамитеплої води, обмили кир Аврама і передали його якомусьстарцю, що носив на шиї ще один черевик, наповненийзелами, бальзамами і куделею. Я подумав, щовін буде гоїти папас Авраму рани, але той натер йогобілилами і рум’янами, поголив, розчесав і такого відніспід шатро до Шабляк-паші.— Оце ще один голий серб, — подумав я. Наступногоранку у тому шатрі він і вмер. Це було в 1689 році засхідним календарем, на день святого мученика Євтихія.У ту хвилину, коли Аврам Бранкович випустив дух,Шабляк-паша вийшов із шатра і попросив трохи вина,щоб умити руки».БРАНКОВИЧ ҐРҐУР (Див. СТОВПНИК)KATAHV — титул хозарського володаря. Столицею йогобув Ітіль, а літня резиденція знаходилася на Каспійськомуморі й називалася Семендер. Вважається, що прийняттягрецьких місіонерів у хозарських палатах булосправою політичних міркувань. Ще в 740 році один ізхозарських каганів звертався до Царгороду з проханнямпро місіонера, добре обізнаного з християнськимзаконом. У IX столітті виникла потреба зміцнити грецько-хозарськийсоюз перед спільною небезпекою: вЗ Хозарський словник 65