lexicon cosri - Чтиво

ми живемо, наче у власному тілі. Бо тут, унизу, насолодай тіло нерозлучні, вони — одне ціле. Те створіннязовні — то теж ми, але ми через мільйони років; міжнами і ним, окрім років, лежить і страшне прокляття,яке впало на того, хто зовні, бо він одділив тіло віднасолоди...»За легендою, ім’я одного з найвідоміших читачів снів булоМокадаса аль-Сафер°. Він зумів найглибше увійти втаємницю, він умів ловити рибу в чужих снах, умів відкриватибрами в чужих сновидіннях, умів занурюватисяв сни глибше, ніж будь-хто інший перед ним, — аждо Бога, бо на дні кожного сну лежить Бог. А потомущось сталося, і він уже ніколи не зміг читати снів. Віндовго думав, що сягнув вершини, і йти далі в тому містичномувмінні більше нікуди. Для тих, хто пройде дорогу,дорога вже не потрібна; через те вона їм і не дається.Але всі навкруги думали інакше. Якось вониоповіли про те, що сталося, царівні Атех, і тоді вонапояснила їм випадок Мокадаси аль-Сафера:Одного дня щомісяця, на свято солі, прихильники хозарськогокагана борються на життя і смерть по передмістяхусіх трьох наших столиць проти вас, моїх прихильниківі підданих. Як надходить вечір, у час, коли миховаємо його мертвих по єврейських, арабських чи грецьких,а моїх — по хозарських кладовищах, каган тихопрочиняє мідні двері моєї спочивальні, тримаючи свічку,а її полум \я пахне й тремтить од його пристрасті. Тодія не дивлюся на нього, бо в ту хвилину він схожий на всіхінших коханців у світі, яким щастя засліпило очі. Ми проводиморазом ніч, а на зорі, коли він іде, перед гладкоюміддю моїх дверей я дивлюся йому в обличчя і розпізнаюв його втомі, що він задумав, звідки йде і ким є.76