lexicon cosri - Чтиво

який час хорт кинувся з кінського крупа вперед, хочТеоктист не міг побачити попереду жодного оленя.Проте, хорт гавкав так, ніби здобич була зовсім поруч,і справді обережно гнав щось невидиме, але великепросто на ловців, аж було чути, як тріщать кущі.Що ж до Севаста, то він поводився точнісінько, як його пес,так, ніби поруч справді був олень; тут за кущами дійснопочулося щось схоже на оленячий рик, і Теоктист вирішив,що то Никону врешті явився архангел Гавриїл уобразі оленя, себто перетворений удушу Никона Севаста,чи, іншими словами, що архангел приніс Никону вдар душу. Так полював Никон того ранку і, вполювавшисвою власну душу, почав з нею розмову.— Глибінь велику велика глибінь кличе у широкому гласітвому, поможи мені тебе самого фарбами славити! —гукнув Севаст архангелу, чи оленю, чи своїй душі, що бто не було, — я хочу написати ніч зі суботи на неділю інайкращу твою ікону в ній, аби молилися тобі й поінших місцях навіть ті, хто ніколи її не бачив!Тоді архангел Гавриїл розтулив уста і промовив:— Обидяши посташа се озлобити... — і монах зрозумів,що архангел говорить, випускаючи іменники. Бо іменники— для Бога, а дієслова — для людини. На це іконописецьвідповів:— Як же мені працювати правою, якщо я лівак? — алеоленя перед ним уже не було, і монах запитав Никона:— Що то було? — а той зовсім спокійно відповів:— Нічого особливого, усе це тимчасово, я тут лиш подорозі в Царгород...Але потім додав:— Зрушиш людину з її лігва, а там — черви, жуки, прозоріяк коштовне каміння, і пліснява...86