lexicon cosri - Чтиво

кало і раптом побачив у ньому те, що всім довкола меневже давно, мабуть, було відомо. Обличчя Никона Севаста,що так сильно нагадувало мені якесь інше, знайомераніше обличчя, було майже точною подобою мого власного.Як близнюки, ходили ми по світу й місили Божийхліб диявольською сльозою.Тієї ночі я відчув — пора! Коли людина проводить своєжиття в дрімоті, ніхто з її ближніх не думає, що одногодня вона таки прокинеться. Так було і з Никоном. Я неналежу до тих, хто труситься від страху, коли їхня рука усні спадає з ліжка, але Севаста я боявся. Його зуби носилиточний відбиток моїх костей. Проте я все ж пішов.Я знав, що диявол завжди ступає на крок позаду людини,і сам ішов на крок за ним, повторюючи кожен йогослід, тому він мене й не помітив. Я давно зауважив, щосеред всіх паперів із величезної книгозбірні кир АврамаБранковича особливу увагу Никон уділяє хозарськомуглосарію — особливого роду азбуці, навколо якої ми,писарі, трудилися, виконуючи завдання впорядкуватитекст про походження і зникнення, звичаї й війни одногонеіснуючого вже народу. До історії того народу АврамБранкович виявляв особливе зацікавлення, не торгуючись,скуповував старі тексти і наймав людей, які хапалидля нього «язиків» — тих. хто знав що-небудь про хозаріву,а часом розсилав по різних містах слуг, щоб ті впіймалийому когось з ловців снів, вміння яких походитьвід давніх хозарських знахарів. Зосередивши свою увагуна тих записах, які серед тисячі інших сувоїв з книгозбірніБранковича цікавили Никона найбільше, я вивчивХозарський словник Бранковича напам’ять і почав спостерігати,що з ним робитиме Никон. Проте до згаданоговечора Никон не робив нічого незвичайного. Аж тепер,після випадку з дзеркалом, він один, без нікого,піднявся на верхній поверх вежі, узяв папугу, посадив331