lexicon cosri - Чтиво

дами, але коли він простягнув до неї два свої пальці, вонапромовила: — Птахів, що не живуть у клітках, видно потому, як, сидячи на гілках, вони ставлять свої кігті по два,а не один і три. І відмовила йому. Це переповнило чашу.Даубманус-молодший зовсім втратив голову. Та коли вінвже остаточно вирішив усе покинути і піти з міста, несподіванопомер старий Даубманус, а до друкарні йогонаступника, Даубмануса-молодшого, якось увечері зайшовхристиянський монах з трьома качанами капустина рожні й шматком солонини у торбі, сів до вогню, наякому кипіла вода в мідному казані, кинув у ту воду солій солонини, нарізав капусти і промовив: «Мої вуха переповненіБожими словами, а рот — капустою...» Звалийого НікольськийАі раніше він був писорем у монастиріНіколє на тій самій Мораві, де колись давно Менадироздерли Аполлона. Він запитав Даубмануса, чи не видастьтой книги доволі дивного змісту, такої, що ніхто,мабуть, не візьметься за її видання. Даубманус-старшийчи й бен Яхія відмовилися б від такої пропозиції не вагаючись,але Даубманус-молодший, розгублений і заплутаний,узрів у тому якусь нову надію для себе. Він погодився,і Нікольський почав з пам’яті диктувати йомусловника, доки не виповів за сім днів цілої книги, пережовуючикапусту своїми різцями, такими довгими, начевони росли аж із носа. Коли рукопис був готовий, Даубманусвіддав його в набір, не перечитуючи, зі словами:«Знання — недовговічний крам: швидко псується. Як імайбутнє». Після того як словник був набраний, Даубманусвідтиснув один примірник отруйною типографськоюфарбою і відразу ж сів читати. Що далі він читав, тимглибше проникала отрута, і тіло Даубмануса все більшей більше скручувалося. Кожен приголосний у книзі вражавякийсь його орган. До нього повернувся горб, кості222