lexicon cosri - Чтиво

шла навіть одна хозарська приказка, яка каже: «Араби ікібці їдять нас однаково: всі вони думають, що ми риба,а ми — лиш ку».Слово ку — назва того плоду — було єдиним словом, якешайтан залишив у пам’яті хозарської царівни Атех післятого, як вона забула свою мову.Часом серед ночі чути голос: ку-ку! То царівна Атеху повторюєєдине слово, яке ще знає, і плаче, намагаючисьзгадати свої забуті пісні.МАСУДІ ЮСУФ (середина XVII столітгя-25.ІХ.1689) -відомий майстер гри на лютні, один із авторів цієї книги.Джерела: окремі дані про Масуді зібрав у своєму виданні Даубманус*,який, у свою чергу, почерпнув їх із музичних рукописівXVII століття. Згідно з тими джерелами, Масуді тричі забувавсвоє ім'я і тричі змінював ремесло, але згадку про ньогозберегли саме ті, кого він зрікся найшвидше — музиканти зАнатолії. Школи гри на лютні в Ізмірі та Кулі були розсадникамилегенд про Масуді у XVIII столітті; ті легенди ходилисвітом у парі з його знаменитими персторядами. Масуді буввласником копії однієї з арабських версій Хозарського словника,яку він дописував своєю власною рукою, вмочаючи перо в абіссінськукаву. Говорив він натужно, ніби ніяк не міг як слід помочитися.Походить Масуді з анатолійської родини. Кажуть, що грина інструменті його навчила жінка, до того ж ліворука,яка під час гри перебирала струни в іншу сторону. Вважається,що персторяд0, який використовували у XVIIі XVIII століттях анатолійські лютністи, запровадив самевін. Легенда каже, що він володів особливим даром: мігрозпізнати хороший інструмент ще до того, як чув йогозвук. Присутність у хаті розштимованої лютні відчувавяк певний неспокій чи навіть муку. Свій інструмент154