lexicon cosri - Чтиво

Одним словом, він зробився гарним і вченим хлопцем, ітільки часом можна було зауважити ледь помітні ознаки,що відрізняли його від інших. Так, наприклад, впонеділок увечері замість наступного дня він міг вийнятиякийсь інший свій день з майбутнього і використатийого зранку як вівторок. Коли ж надходила чергавийнятого дня, він ставив на його місце збереженийвівторок — і рівновага таким чином відновлювалась.Зрозуміло, що від цього нитки, якими були зшиті йогодні, не могли лягати гладко, в часі з’являлися тріщини,але Петкутина все це тільки розважало.По-іншому було з батьком. Він безперервно сумнівався вдосконалості свого витвору і, коли Петкутину виповнився21 рік, вирішив пересвідчитись, чи може той увсьому зрівнятися зі справжніми людьми. Він міркувавтак: живі його перевірили, тепер треба, щоб його перевірилиі мертві. Бо тільки тоді, коли й мертві дозволятьсебе надурити і, глянувши на Петкутина, повірять, щоперед ними — справжня людина з крові і плоті, якаспершу солить, а потім їсть, — тільки тоді можна будевважати, що спроба вдалася. І, вирішивши так, Бранковичзнайшов для Петкутина наречену.Оскільки вельможі у Волощині завжди тримають біля себеодного тілоохоронця і одного хранителя душі, то й вБранковича колись було так. Серед хранителів його душібув один цинцарин, який говорив, що все на світі —істина, і мав красуню-дочку. Дівчина взяла все кращевід своєї матері, тому після народження дочки та назавждистала потворною. Коли дівчинці сповнилось десятьроків, мати показала їй своїми гарними колисьруками, як місять хліб, а батько підкликав її до себе,промовив, що майбутнє — то не вода, і віддав богу душу.42