lexicon cosri - Чтиво

було можливим. Часом хлопець снився одразу цілимгрупам людей, якісь вірменські купці бачили його ввісні під шибеницею, спорудженою на возі, запряженомуволами. Хлопець їхав через якесь гарне місто з каменю,і кат волочив його за бороду. Потім якісь воякибачили, як він хоронить коней у великій, розкішно вимурованійкінській гробниці над морем, пізніше йогобачили з якоюсь жінкою, чиє обличчя заховалось увісні, і було видно на ньому лиш невеликі, з копійкузавбільшки, місця, на яких сивовусий залишав слідисвоїх поцілунків... А потім здобич раптом зникла, незалишивши за собою й сліду. Тоді Масуді зробив єдине,що міг зробити: він уніс до свого Хозарського словникавсе, про що дізнався на пройденому ним шляху, івсі ті записи, старі й нові, мандрували тепер разом зним у зеленій торбі, яка ставала все важчою. Масуді,проте, ніяк не міг позбутись відчуття проґавлених снів,тих, що сняться комусь зовсім поруч від нього, а тількивін не може їх упіймати і розділити межи сплячих. Числоснів було більшим від числа сплячих. І аж тоді Масудізвернув увагу на свого верблюда. Зайшовши у сон тварини,він побачив там свого хлопця з мозолистим чоломі дивними різнокольоровими вусами, що росли найого обличчі ніби в покарання. Над ним висіло якесьсузір’я, яке ніколи не купається у морі. Хлопець стоявбіля вікна і читав книгу, що лежала під його ногами напідлозі. Книга мала назву Liber Cosri, і, поки Масуді ззакритими очима дивився сон свого верблюда, він незнав, що ті слова означають. Це було тоді, коли гонитвапривела його до кордонів колишніх хозарських земель.Поля були укриті чорними травами.Тепер знову число тих, хто приймав на ночівлю у свої снихлопця з книгою Liber Cosri, ставало все більшим і бі-166