lexicon cosri - Чтиво

поет, і його вірші ти впізнаєш, бо буде тобі здаватися,ш'би вже їх десь чула, лише не від людини, а відякоїсь рослини чи тварини...Я вбрала на пальці дорожні перешені й пішла до Каспійськогоберега. У згаданому місці я почала розпитуватиі знайшла майстрів, про яких ішла мова. За вказівкамиптахолова я відразу їх упізнала: батько писав богорівнікартини, а син складав чудесні вірші якоюсь прегарноюі зовсім незнайомою мені мовою. Вони сподобалися мені,та й я припала їм до вподоби. І вони запитали: кого знас двох ти вибираєш ?Вибираю сина, — відказала я їм, — бо йому не потрібентлумач.Проте грек не ловив ґав і зауважив, щ о ми, чоловіки, х о ­дячі, бо зліплені з двох кульгавих, а жінки — зрячі, боскладені з двох зизих. Прикладом йому послужив випадокіз його власного життя.Молодим хлопцем вподобав я собі одну дівчину. Вона незвертала на мене уваги, але я був наполегливим, і якосьувечері я освідчився Софії (так її звали) у своєму коханніз такою пристрастю, що вона обняла мене, і насвоїй щоці я відчув її сльози. Смак тих сліз одразу відкривмені, що вона незряча, але для мене це нічого незмінило. Ми тримали одне одного в обіймах, коли раптомз лісу, що стояв поруч, почувся стукіт кінськихкопит.— Чи білий той кінь, копита якого чути крізь наші поцілунки?— запитала вона в мене.— Ми не знаємо і не дізнаємось про це, — відказав я їй, —доки він не вийде з лісу.— Ти нічого не зрозумів, — промовила Софія, і в ту хвилинуз лісу вийшов білий кінь.210