посібник “Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії”

226
Фахівці визнають, що закриття організації є великим і складним
завданням в управлінні. Цілком природний людський страх перед
змінами гостро проявляється у співробітників будь-якої організації (у
тому числі і школи), які бояться втратити роботу, бояться соціальних
втрат для себе та своїх родин. Це важливо, насамперед, у сільській
місцевості, де школа може бути єдиним великим роботодавцем у селі та
на навколишніх територіях 3.
Важливим завданням будь-якої соціально орієнтованої
організації має бути допомога тим, хто має перспективи втратити роботу.
Звільнення з роботи звичайно сприймається більшістю людей як
особиста трагедія, оскільки означає не тільки втрату джерела доходів, але
й певного статусу у суспільстві. Саме тому дуже важливо намагатися
задіяти максимальну кількість колишніх працівників у наданні інших
(можливо, нових) послуг для громади. Програма закриття повинна
містити плани щодо перепідготовки персоналу у цій сфері.
У чому ж переваги відновних практик та які можливості вони
можуть дати у цій ситуації?
На думку прихильників відновних практик, головним і
найсуттєвішим припущенням, що їх об’єднує, є теза про те, що будь-який
процес прийняття рішень гарантує найкращий результат тоді, коли усі,
хто має відношення до нього, залучені до процесу, на відміну від
ситуацій, коли рішення приймається для когось, або стосовно когось 5.
Тобто найкращі рішення приймаються разом із громадою, а не
для громади, чи заради або по відношенню до неї. Таким чином,
відновними практиками є такі, що залучають громади або тих, кого
стосується окрема ситуація, до прийняття відповідного рішення на
умовах поваги, розуміння, турботи та відповідальності.
Найкращою відновною практикою до ситуації обговорення
проблем та пошуку рішень є коло. Поняття «Коло» визначають як
«зібрання людей, рівних у спілкуванні щодо складних питань, проблем, в
атмосфері взаємоповаги і турботи згідно з певними правилами».
Замкнене коло є символом цінності та єдності: не маючи ні початку, ні
кінця, воно асоціюється з вічністю та безкінечністю. Кола продовжують
прадавню традицію, втілену в багатьох культурах. «Наскільки мені
відомо, – зазначає В. Айзекс, – ще не знайдено жодної автохтонної
культури, яка б не використовувала практику вирішення важливих
питань за допомогою групових обговорень у колі». Традиції проведення
Кола знаходимо в американських індіанців та у козаків на Січі.