посібник “Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії”

Розділ III
Звісно, багато чого залежить від вчителя. І у місті, і у селі вистачає
вчителів з різним ставленням до своєї роботи. Вчитель сільської школи
має як додаткові стимули для роботи, так і додаткові стримуючі фактори.
А от кудись поїхати, щоб познайомитися із педагогічними інноваціями,
перейняти прогресивний досвід, сільському вчителеві важче.
Те, що зараз відбувається в українській освіті, можна назвати
інструментальною кризою. Ця криза викликана тим, що старі «знаряддя
праці» доцифрової епохи вже не є ефективними, а нові ми ще не
опанували. Хоч це і звучить парадоксально, але цілком ймовірно: частина
малих шкіл настільки відстали від передових шкіл, що тепер можуть
опинитися ПОПЕРЕДУ! Їм справді є чому вчитись у своїх колег , але вони
можуть і багато чого зробити самостійно, щоб бути самими собою. Їх
перевага в тому, що вони можуть вчитися на чужих помилках і тепер
«зробити прорив у майбутнє» на основі найсучасніших педагогічних
технологій. Їм не потрібно проходити весь тернистий шлях до «школи, яка
не школа». Вони можуть брати вже готове, апробоване і йти далі. І в цьому
їх сила і перевага.
У всьому світі вчительство переживає професійну кризу. У малих
школах України ця криза є кризою у квадраті. Та попри те, що більшість
цих шкіл зациклені на найпримітивніших завданнях власного виживання,
їм таки доведеться зайнятись пошуками нової ролі вчителя в освітньому
процесі з тим, щоб задовольнити потреби учнів цифрової епохи, а заодно і
подбати про власне «щасливе вчителювання».
Нові форми організації роботи у малих школах потребують і нових
підходів до методичної роботи. Якщо у великих школах можлива
ефективна діяльність шкільних методичних об’єднань, то у малих школах
методична робота за предметами і напрямками набуває характеру
неформального спілкування колег.
Варіанти оновлення організаційної структури та місії
школи
Плануючи розвиток школи, слід мати на увазі і варіанти
оновлення її організаційної структури, зокрема можливості створення на її
базі навчально-виховних комплексів, освітніх (інформаційно-ресурсних)
центрів, соціокультурних освітніх центрів (комплексів), закладів сімейного
типу на кшталт «школи-родини», організацію індивідуальноекстернатної,
дистанційної форми навчання тощо.
1. Створення освітніх округів як добровільних об’єднань
загальноосвітніх навчальних закладів різних типів (загальноосвітніх шкіл,
93