посібник “Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії”

52
кодексу України. Зокрема, в ч. 1 ст. 82 цього Кодексу чітко вказано, що на
юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються
положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом [7]. Те ж
саме, звичайно, стосується і юридичних осіб приватного права до яких, як
вже зазначалось, належать приватні загальноосвітні навчальні заклади.
З огляду на це, на даний момент питання припинення діяльності
загальноосвітніх навчальних закладів як юридичних осіб регламентовані
ст. 104-112 Цивільного кодексу України, якими визначено загальні засади
припинення юридичної особи. Так, зокрема ст. 104 цього Кодексу
передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання
всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –
правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в
результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня
внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення [там
же].
У свою чергу, у ст. 105 Цивільного кодексу України визначені
обов’язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи,
які наведені в табл. 1.3.
Крім цього, варто також враховувати, що ст. 105 Цивільного
кодексу України встановлює, що виконання функцій комісії з припинення
юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути
покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації,
ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять
повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова
комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у
відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної
особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що
припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня
опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної
особи.
Особливості припинення діяльності юридичної особи шляхом
злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу, тобто тих форм, що
передбачають правонаступництво, визначені в ст. 106-109 Цивільного
кодексу України [7].