посібник “Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії”

72
• нові інвестори;
• депутати місцевих рад;
• адміністрація та (або) вчителі найближчої школи тощо.
Представники кожної із зацікавлених сторін (іноді у літературі їх
ще називають стейкхолдерами) можуть мати власні інтереси у
використанні наявного приміщення школи, земельної ділянки, що
знаходиться у володінні школи, або мають інше бачення використання
бюджетних коштів, що витрачаються на утримання школи.
Методи збору інформації. Ми вже з’ясували, що першим
кроком у процесі попередження закриття школи є розуміння загальної
ситуації у громаді щодо спроможності навчального закладу надавати
освітні послуги на належному рівні (іншими словами, наявності
матеріально-технічних, людських, інформаційних, технологічних та
капітальних ресурсів у школі) та аналіз позицій різних стейкхолдерів. Для
того, щоб отримати необхідну інформацію, необхідно уявляти, які методи
збору інформації існують, та як їх практично використовувати. Далі
зупинимося на основних методах збору інформації щодо школи та її ролі у
громаді.
Серед основних методів збору інформації, що використовуються у
соціології, виділяють:
• аналіз документів;
• опитування;
• спостереження;
• експеримент.
Для досягнення мети дослідження потенційних ризиків закриття
школи найбільш відповідними методами збору інформації будуть аналіз
документів, спостереження та опитування, тому нижче пропонується
загальний огляд даних методів.
Аналіз документів. Існує безліч визначень документів, однак
для цілей даного видання нагадаємо, що документи посвідчують певні
юридичні факти, підтверджують право власності, служать доказом та
джерелом інформації про події. Документами, корисними для аналізу
ризику закриття школи, а також для дій із запобігання закриттю школи, є:
• внутрішня документація, що готується адміністрацією школи
для подання до органів виконавчої влади для звітності;
• звітні документи для управління освіти та які готуються
управлінням;