1PZ2a7xaD

Вірменський катедральний собор Успення
Пресвятої Богородиці у Львові є унікальним
прикладом архітектури зі східними особливостями
в Центральній Європі [iл. 1, 2].
Найстаріша частина будівлі, датована XIV століттям
(будівництво почалося, ймовірно, до 1363 року), точно
відтворює стилізовані риси давніх вірменських церков
у Малій Азії, за сотні кілометрів від Львова. Схожість,
що слід особливо підкреслити, є не тільки наслідком
вірменського впливу; катедра є радше цілісним імпортом,
готовим і закінченим твором оригінальної вірменської
архітектури. Будівництво катедри фінансували
багаті вірмени-купці з Криму і, очевидно, воно збіглося
зі створенням Вірменського aрхієпископства у Львові
в 1367 році. Тадеуш Маньковський писав, що на
польських землях «ми маємо справу не з впливами,
а безпосередньо з самою вірменською архітектурою та
мистецтвом, привезеними до південно-східних регіонів
Речі Посполитої вірменами-емігрантами, які тут
оселилися». За його словами, прямим зразком для катедри
у Львові були вірменські церкви Криму, які, своєю
чергою, лише в деталях відрізняються від церков у
самій Вірменії. Тим не менше, однак, ці відмінності,
хоча і важливі для істориків архітектури, є незначними,
а для нефахівців катедра вже на перший погляд
була «вірменською церквою» (чи мала загалом «східний»
характер).
Така архітектурна винятковість катедри була б немислимою,
якби не специфічний етнічний фено -
мен – багатонаціональний характер населення, який
протягом століть творив унікальне обличчя Львова.
Тут, на перехресті торгових шляхів, у сусідстві разом
мешкали представники різних національностей та етнічних
груп. Були то поляки, українці, євреї, німці,
молдовани, італійці, греки, а також і вірмени. Останніх
знали як вправних купців і посередників. Феномен
мирного і узгодженого співіснування пліч-о-пліч проявлявся
насамперед у їх здатності адаптуватися до місцевих
умов, а водночас зберігати власну самобутність
та культуру. Так, власне, було й у випадку вірменської
спільноти у Львові, яка проживала у місті, за припущеннями,
вже з кінця XIII століття і була винятково
близько інтегрованою з поляками та представниками
інших націй, що проживали у Львові. Найбільш красномовним
свідченням етнічного і релігійного плюралізму
у Львові був факт співіснування в місті аж до
початку Другої світової війни трьох архідієцезій католицьких
конфесій: латинської, грецької і вірменської
(не беручи до уваги представників інших релігійних
громад Львова).
Від середньовіччя до початку
ХХ століття
Історія архітектурних перетворень Вірменського катедрального
собору, численних перебудов і трансформацій
будівлі є відображенням змін, які відбувались
у вірменській спільноті впродовж століть її існування
у Львові. В сьогоднішньому вигляді катедра складаєть
ся з трьох основних частин, кожна з яких постала
в ін шому часі та стилі. Найстаріша, первісна частина
487