Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
хлопця в нижній частині композиції – орнаментовані<br />
деталями і багатофігурними рельєфами, найімовірніше,<br />
за античними і ранньохристиянськими мотивами.<br />
У кронах обох дерев аж роїться від екзотичних,<br />
різнокольорово оперених птахів. Картини ідейно доповнює<br />
вітражна композиція: три Сцени з життя св.<br />
Івана Хрестителя, витримані (як і інші вітражі) в делікатних<br />
золотаво-жовтих тонах на білому тлі [iл. 226].<br />
Згори (тобто знов всупереч традиції, прийнятій у середньовіччі),<br />
в трьох медальйонах видно зображення:<br />
Хрещення Христа, Свідчення віри ув’язненого св. Івана<br />
та Усікновіння Голови св. Івана Хрестителя. Нижче<br />
від останньої сцени знаходився напис: ПРИЙШОВ ВІН<br />
СВІДКОМ | СВІДЧИТИ СВІТЛО | ІВАН 1, 7. Композиція<br />
цього зашклення повторює уклад вікна з грецькими<br />
містеріями в південній стіні першого від заходу прясла<br />
нави.<br />
Прославляння святого Івана Хрестителя – це картина,<br />
яка виникла першою з усієї групи. Від початку вона<br />
дивувала сучасників не тільки багатством малярської<br />
фактури (що іскриться від вишивок і коштовностей<br />
шат у ангелів), але і таємничістю, і напругою, помітною<br />
на лицях Божих посланців, а перш за все – небаченою<br />
і загадковою темою, яка не має прецеденту в іконографії.<br />
Вона є у цьому розумінні зовсім самостійним<br />
і оригінальним твором Розена, а підтвердження того<br />
аж ніяк не зменшує факт, що мистець послугувався багатьма<br />
цитатами і формальним наслідуванням інших,<br />
загальновідомих творів мистецтва. Потрібно також<br />
пам’ятати, що стінопис є розвитком і перетворенням<br />
теми, яку художник опрацював вже в станковій версії<br />
[iл. 118, 227–233]. Обидві редакції зображень на тему<br />
св. Івана поєднує навіть більше ніж тільки спільне літературне<br />
джерело (видіння німецької містик) Анни<br />
Катерини Еммеріх, бо майже всі сцени в обговорюваному<br />
пряслі були, без значних змін, перенесені на стіну<br />
з ранішої, акварелево-гуашевої композиції Розена і тут<br />
використані повторно. Виразне є тут також покликання<br />
до Мари (L’Apparition) Моро [iл. 234–235]. Ви навіть<br />
можете отримати враження (і висунути гіпотезу), що<br />
Розен хотів створити картину на схожу тематику як та,<br />
яка надихнула Моро, старався дорівнятися його шедеврам<br />
в розкоші, атмосфері дива і таємничості. Можна<br />
також далі спекулювати, що розгнуздана розкіш<br />
палацу Ірода у поєднанні з описом сомнамбулічного<br />
танцю провокаційної Саломеї не відповідав релігійному<br />
з духові мистця, не говорячи вже про невідповідність<br />
картин Моро до інтер’єру святині. Мабуть,<br />
Розен вирішив розвинути інший хід цієї самої події –<br />
найбільш релігійний, тобто смерть св. Івана – і зумів<br />
його відмінно передати в подібній до Моро естетиці,<br />
надаючи йому одночасно діаметрально інше звучання:<br />
замість картини, що випромінює еротизм і атмосферу<br />
декаденції, створив надзвичайно промовисте бачення<br />
святості, не позбавленої при тому всіх основних ознак<br />
формальних композицій французького символіста.<br />
Одним словом, польський мистець поміняв декадентський<br />
у вимові містицизм картини Моро на пристрасний<br />
релігійний містицизм свого малюнка в катедрі.<br />
Малюнки, які покривають південну стіну нави, не<br />
творять групи, єдиної з огляду іконографії. У цілісність<br />
їх може скріпляти тільки засада, що вони належать до<br />
періоду «святої історії», до Втілення. Важко також говорити<br />
про конкретний уклад чи визначений напрям<br />
їх прочитання, бо не вдасться виділити в них логічної<br />
хронологічної низки. Видається зрештою, що пошук<br />
таких правильності безцільні, оскільки група промовляє<br />
більше символічно, а не сюжетно.<br />
Цикл Чотирнадцяти Святих<br />
Помічників<br />
На північній стіні розташовані зображення Чотирнадцяти<br />
Святих Помічників (збагачені фігурою святого<br />
Оділона, якого зазвичай не вписують до їхньої<br />
групи), тобто святих, особливо популярних у народі,<br />
до яких впродовж століть складали молитви в різних<br />
потребах. Постаті цих святих одночасно ілюструють<br />
улюблену Розеном Золоту Легенду. Традиційно група<br />
Чотирнадцяти Святих Помічників – це: три святі<br />
єпископи (Діонісій, Еразм, Влас), три святі діви (Варвара,<br />
Маргарита, Катерина), три святі лицарі (Юрій,<br />
Акакій, Євстахій), святий лікар – Пантелеймон; святий<br />
відлюдник – Егидій, святий диякон – Киріяк, святий<br />
юнак – Віт, а також святий велетень – Христофор.<br />
Саме цих святих Помічників зображають малюнки<br />
північної стіни нави вірменської святині. Присутність<br />
святого Оділона є в цій групі виняткова, без прецеденту<br />
в сакральній іконографії. На введення цього образу<br />
до комплексу малюнків у катедрі вплинули, найімовірніше,<br />
особливі обставини замовлення. Іконографія<br />
згаданих святих – усіх, за винятком святого Оділона –<br />
традиційна. Також розміщення постатей святих не видається<br />
продиктованим глибшим задумом, може поза<br />
композиційними відношеннями і суб’єктивними уподобаннями<br />
митця. У зв’язку з цим, в обговоренні цієї<br />
частини декорації найбільше уваги було присвячено<br />
сцені зі святим Оділоном, а інші малюнки – як такі, що<br />
не вимагали глибшого аналізу – будуть лише згадані<br />
в описі. У першому від заходу, і одночасно найвищому<br />
пряслі (N І) знаходиться тільки одна сцена, понад<br />
505
Change language