You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
лініста. Тадеуша Зелінский писав: «моя точка зору [...]<br />
в цій книжці є не теологічна, а культурно-історична»<br />
– і також таке трактування, як гадаю, отримала нещоденна<br />
і неканонічна іконографія зображень в цьому<br />
пряслі. Достатньо доказів, що цей дуже оригінальний<br />
задум був навіяний працями Тадеуша Зелінського та<br />
баченням о. Теодоровича (бо мусив також отримати<br />
і його погодження). Це, напевно, о. Теодорович порадив<br />
використання в написі на вітражі сентенції, взятої<br />
із історії Климента Александрійського, яка надає<br />
відповідний, тобто християнський, сенс зображеним<br />
там поганським містеріям. Задум зображення еліністичних<br />
містерій, інтерпретованих як «передчуття<br />
справжнього Бога», походить, певне, з праць Тадеуша<br />
Зелінського; може, навіть з тих найраніших, в яких<br />
ледве накидав свої перші ідеї, розвинені в наступних<br />
публікаціях, і де, в переконанні, що «релігія еллінів<br />
краще підготувала уми до прийняття християнства,<br />
ніж юдаїзм», лише пробував «відстежити поступовий<br />
розвиток античної душі, вершиною і вінцем якої було<br />
прийняття християнства». Стоячи на початку циклу<br />
зображень, які показують події «святої історії» до Втілення,<br />
він припустив, що історії ці набагато довші (чи,<br />
мабуть, обширніші), ніж традиційно вважається – бо<br />
сягають класичної давнини, а не обмежуються біблійною<br />
історією Обраного Народу – і в унікальний натоді,<br />
майже «екуменічний« спосіб переоцінював культи, що<br />
вважалися поганськими, як ті, які власне підготували<br />
дорогу для християнства. А з їх прихильників, що досі<br />
вважалися «ідолопоклонниками», зробив – implicite –<br />
«несвідомі» душі, стурбовані сумом і пошуком «єдиного<br />
та невідомого» Бога.<br />
Теми марійні: Благовіщення<br />
Наступне, центральне прясло нави (S II) присвячене<br />
Богородиці, з детальним зображенням таїнства Її Непорочного<br />
Зачаття [iл. 195]. Поле нижче вікна займає<br />
сцена Благовіщення [iл. 196]. Композиція, чи радше<br />
конструкція цієї картини, багатопланова, кулісна, а через<br />
багатство нагромаджених сценографічних елементів<br />
справляє враження quasi-театральної. З точки зору<br />
іконографії малюнок в катедрі видається, на перший<br />
погляд, задуманий зовсім традиційно: показує Архангела<br />
Гавриїла – Божого посланця [iл. 197], в багатих<br />
візантійських шатах, який вітає Діву Марію жестом<br />
піднятої правої руки та словами, виписаними на цоколі<br />
колонади, що відкривається в глибині зображення:<br />
РАДУЙСЯ БЛАГОДАТНА ЗНАЙШЛА ЛАСКУ В БОГА ... ЗА-<br />
ЧНЕШ | Й ВРОДИШ СИНА І ДАСИ ЙОМУ ІМ’Я ІСУС | ВІН<br />
БУДЕ СИНОМ ВСЕВИШНЬОГО ... Й ЦАРЮВАННЮ ЙОГО<br />
НЕ БУДЕ КІНЦЯ ЛУК. І.28–33. Марія [iл. 198] одягнена<br />
в скромні блакитні шати і прозору вуаль. Її серйозний<br />
вираз обличчя – згідно з євангельським переказом –<br />
показує смуток, страх чи також стурбованість у відповідь<br />
на слова Архангела. Знаки зодіаку в склепінні арки<br />
в тлі (зліва: Козеріг, Водолій, Риби, Овен) визначають<br />
час події, в літургійному календарі торжество Благовіщення<br />
припадає справді на 25 березня, на що вказує<br />
знак Овна – перший весняний знак зодіаку. Період<br />
Овна розпочинається незадовго перед літургійним<br />
святом зображеної тут події. Постаті Марії і Архангела,<br />
хоч знаходяться на першому плані, розміщені<br />
майже на протилежних краях композиції і здається,<br />
ніби є лише «кулісами», чи також виконують роль своєрідних<br />
repoussoirs, скеровуючи зір глядача усередину<br />
картини, до Несення хреста [iл. 199] на тлі панорами<br />
Єрусалиму, показаному в геометричному центрі композиції,<br />
сформованої відповідно до засад перспективи.<br />
В глибині за Марією висить тканина – гобелен з багатолюдною<br />
сценою, завершена темно-синьою, гладкою<br />
смугою обрамлення [iл. 200]. Сцену, що зображена на<br />
тканині, видно тільки фрагментарно; певні елементи<br />
є закриті постаттю Марії а також свічником, що стоїть<br />
за Нею. Не має однак сумніву, що є це Боже Народження,<br />
показане як Поклоніння Дитятку. Вдалечині видно<br />
Вифлиємський вертеп, а понад нею летять ангели, тримаючи<br />
послання з написом: Gloria in excelsis Deo [iл. 202<br />
a–b]; з вертепу виглядають пастирі, які прийшли з поклоном;<br />
інші, ліворуч, грають Дитяткові на дудках [iл.<br />
202 c]. Перед вертепом стоять віл і осел, а трохи нижче,<br />
праворуч – наступна пара крилатих ангелів, що клячать.<br />
Навколо вертепу ростуть три дерева з червоними<br />
плодами і квітами – ліворуч напевно, яблуня, праворуч<br />
– дуб, а трохи нижче – кущ троянди. З неба, на тлі<br />
якого зноситься голуб Святого Духа, на вертеп падає<br />
«дощ» квітів. Не видно тільки найважливіших постатей<br />
події: Марії і Йосифа, а перш за все – Дитятка, яке<br />
повинне знаходитися на місці заслоненому постаттю<br />
Його Матері. З правого боку стоїть старший чоловік,<br />
визначений завдяки німбу як святий, одягнений в ясні<br />
шати, що нагадують чернечий одяг і темний плащ<br />
[iл. 202 d]. Його руки молитовно простягнуті, а погляд<br />
звернений у бік, де повинне знаходитися Дитятко.<br />
З протилежного боку, ліворуч від Марії, стоїть ангел<br />
з похиленою головою і оберемком мечів [iл. 202 e] – як<br />
ті, що проколюють серце Мадонни в зображеннях Богоматері<br />
Скорботної. Сцена, показана на тканині, тісно<br />
пов’язується із змістом основної події, не лише ідейно<br />
чи метафорою, але дослівно, доповнюючи його певними<br />
елементами, яких бракує в головному зображенні,<br />
501
Change language