You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
незрідка вільно зміненої іконографічної традиції, є характерною<br />
ознакою робіт Розена. Тезу про інспірацію,<br />
почерпнуту митцем з книжок та викладів Еміля Мале,<br />
варто обґрунтувати, звертаючись до конкретних прикладів<br />
– запозичень з ілюстративних матеріалів трьох<br />
томів Релігійного мистецтва Франції, котрі з’явилися<br />
перед виконанням Розеном малярства в катедрі. З усних<br />
переказів відомо, що він просив про позування<br />
для портретів безпосередньо на риштуваннях, проте<br />
напевно існували проекти загального розпланування<br />
композиції. На багатьох архівних фотографіях вже<br />
з американського періоду видно як художник працює,<br />
споглядаючи на натурну модель; поруч з банками<br />
з фарбами лежать розкладені книжки, фото; або також<br />
послуговується дерев’яним манекеном, з рухомими кінцівками,<br />
одягнутим у відповідний стрій [iл. 284–286].<br />
Розен дуже любив манекена, дав йому ім’я Вільфред<br />
[iл. 287], і навіть траплялося, що в деяких розписах<br />
враховував вклад праці дерев’яної ляльки, додаючи<br />
поруч зі своїм підписом дописку: Wilfried adiutante.<br />
Важко сказати, чи цей манекен «допомагав» Розенові<br />
вже у Львові. Десятки, а навіть сотні деталей тканин та<br />
предметів, зображених у розписах, були взоровані на<br />
рисунках та фотографіях справжніх пам’яток, головно<br />
середньовічного мистецького ремесла та оздоблення.<br />
Художник з виразним захопленням копіював їх, а часом<br />
навіть модифікував та адаптував до своїх композицій<br />
чи то з ілюстрацій книжок Еміля Мале, чи з інших<br />
(не завжди ідентифікованих) джерел [iл. 288–310].<br />
Мистецька форма<br />
Хоча одноголосно був схвалений літургічний аспект<br />
розписів та їх досконале поєднання з інтер’єром храму,<br />
думки щодо мистецьких якостей декорування поділилися.<br />
Ця проблема є ще важчою для однозначної оцінки,<br />
з огляду на те, що відомі лише позитивні друковані<br />
рецензії розписів. Однак відомо також, що роботу Розена<br />
також критикували. Єдиною опосередкованою інформацією<br />
на цю тему є стаття Богдана Януша 1930<br />
року. У свою чергу з огляду на завдання вірменізації<br />
катедри виникає питання про участь Розена у цьому<br />
процесі. Завершуючи висвітлення цієї проблеми, можна<br />
ствердити та підкреслити, що з цього огляду малярські<br />
декорації святині необхідно визнати як цілком<br />
автономний ансамбль. Щодо змісту та форми, ці розписи<br />
з успіхом могли б оздоблювати кожний інший католицький<br />
костел. Єдиним присутнім у них відкликом<br />
до вірменськості є присутність серед святих патрона<br />
та хрестителя Вірменії Св. Григорія Просвітителя, а також<br />
використання у обрамленнях та орнаментальних<br />
декораціях мотивів оздоблення вірменського Євангелія<br />
зі Скерви.<br />
Візуальна привабливість розписів, їх живе, насичене<br />
барвами, часто у контрастних поєднаннях (рожеві,<br />
жовтаві, фіолетові, туркус, яскраво-зелені) були тими<br />
якостями, котрі, напевно, найбільше спричинилися<br />
до великої популярності ансамблю серед тогочасних<br />
глядачів. Пов’язано це було також з присутністю у декорації<br />
цілої галереї прекрасно виконаних портретів,<br />
з котрих багато, без перебільшення, можна порівняти<br />
з працями Станіслава Ігнатія Віткевича. Розен, хоча<br />
і малював темперою, використовував дуже виразний,<br />
часто подвійний контур, звичайно контрастний щодо<br />
оточуючих кольорів, як правило, підкреслений білою<br />
лінією, котра ефектно видобувала постаті з фону та<br />
формально зближувала малярську якість з пастельними<br />
рисунками. З огляду на форму, розписи Розена<br />
сприймаються однозначно сучасними, незважаючи на<br />
присутність в них чисельних та дослівних цитат з давнього<br />
мистецтва. Свідчать про це не тільки витримані<br />
у сучасній стилістиці портрети, в котрих особливо<br />
зачіски, а часом також строї постатей відносять їх до<br />
тогочасної епохи. Розписи Розена, щоправда, частково,<br />
ґрунтуються на багатовіковій традиції Церкви,<br />
а мистець зумисно підкреслив цей поворот до минулого<br />
згаданими зверненнями до мистецтва давніх епох,<br />
і, напевно, також до давньої, повної поваги до опрацювання<br />
деталей, малярської техніки, хоча формально<br />
залишився вірний тогочасному «стилю». Останнім часом<br />
цей стиль отримав назву «золотої середини», або<br />
ж чогось середнього між авангардним малярством та<br />
історизмом. Консервативна (передовсім духовна) критика<br />
підкреслювала, що художник є «далекий від будьяких<br />
„-ізмів”», розуміючи під тим поняттям сучасні<br />
авангардні напрямки. В результаті його творчість, зазвичай,<br />
класифікували, як традиційну, щоб не сказати<br />
– консервативну, що зрештою у сакральному середовищі<br />
було радше похвалою, ніж недоліком.<br />
Єдиним більш проникливим критиком, котрий<br />
вже у 1930-их роках зауважив у малярстві Розена су часні<br />
елементи, був Владислав Козицький. Не пов’язував<br />
їх з конкретним напрямком чи стилем, але знаменно,<br />
що описав розписи Вірменської катедри терміна ми<br />
«визначні лінійні», «площинні» та «антинатураліс ти ч-<br />
ні», а одночасно влучно зауважив їх вартість позамалярську.<br />
«Стиль» розписів у Вірменській катедрі<br />
є індивідуальним витвором мистця, і хоч легко знайти<br />
та вирізнити в них, свого роду, складові частини<br />
чи напрямки та тенденції з давнього мистецтва, котрі<br />
надихали художника, вони є власним та цілком оригі-<br />
509
Change language