Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
цієї мовби авансцени (proscenium), в геометричному<br />
центрі композиції височить хрест. Прибитий до нього<br />
Христос живий, Його тіло сильне і випростане, а руки<br />
розкладені вздовж поперечної балки хреста, перпендикулярно<br />
до тулуба [iл. 164]. Цілу нижню частину<br />
тіла Христа аж по кісточки огортає перізоніум з білої<br />
тканини, оздоблений двома смугами фігурного вишиття.<br />
Христос не висить на хресті, а радше стоїть на<br />
ньому, бо Його прибиті двома цвяхами ступні оперті<br />
на suppedaneum. Його голова піднята, а погляд спрямований<br />
вдалину, вгору; серйозне обличчя сповнене<br />
гідності. Це Христос – Король Всесвіту, тріумфує в момент<br />
смерті, яку переміг. Про Його королівську величність<br />
додатково свідчить пурпур тла (ціле розп’яття<br />
було взяте за основу, а перізоніум – акуратно скопійовано<br />
з мініатюри [iл. 290] в Псалтирі XI століття з Сен-<br />
Жермен-де-Пре, в Паризькій національній бібліотеці,<br />
ms. lat. 11550, фоліо 6 r , згідно з ілюстрацією з книжки<br />
Еміля Мале).<br />
Біля підніжжя хреста зображені постаті святих<br />
і віруючих, переважно видатних особистостей, які<br />
співтворили і сформували двадцять століть історії<br />
християнства, від смерті Христа на Голгофі і місії святого<br />
Петра аж до сучасних мучеників, які віддали життя<br />
за віру в останніх роках перед виникненням образу.<br />
З числа святих і благословенних відзначається двоосібна<br />
група Богоматері і святого Івана – «улюбленого<br />
учня», які стоять під хрестом, праворуч Христа [iл. 165,<br />
167–168]. Ліворуч від них стоять святий Петро і святий<br />
Лука [iл. 166]. Святий Петро, зображений як могутній<br />
старець з обрамленим бородою лицем філософа,<br />
підіймає в мускулистих руках брилу необробленого<br />
рожевого граніту, яка сприймається саме як його атрибут,<br />
на якій – модель його ватиканської базиліки. Гранітна<br />
брила – замість традиційних ключів святого<br />
Петра – відносить до латинського звучання (і значення)<br />
імені Святого: ‘петрус’ (petrus) тобто «скала», фундамент<br />
католицької Церкви. Святий Лука Євангеліст<br />
супроводжує Петра з лівої сторони, в глибині «сцени»,<br />
тримає образ Ченстоховської Божої Матері (як про те<br />
свідчать подряпини на Її правій щоці). На чолі групи<br />
святих з протилежної сторони підвищення стоїть святий<br />
Бенедикт, зображений як поважний, сивоволосий<br />
і сивобородий монах в чорному чернечому одязі, опертий<br />
на пастораль [iл. 169]. Трохи далі, за ним, видно<br />
святого Григорія Просвітителья (єпископа і патрона<br />
Вірменії), в чудово оздоблених шатах понтифіка і з пастораллю<br />
в правій руці. Біля нього стоять святий Казимир<br />
Ягеллончик королевич, а також Іван Марія<br />
Віанней, відомий «настоятель з Арс» [iл. 170]. Перед<br />
ними стоїть навколішки свята Тереза з Лізьє, кармелітка<br />
[iл. 171]. На нижчому рівні, перед кам’яним підвищенням,<br />
стоїть навколішки в молитовному пориві<br />
святий Франциск Ассізький [iл. 172–173], а за ним стоїть<br />
святий Фома Аквінський [iл. 174–175], зосереджений,<br />
з похиленою головою і складеними долонями,<br />
одягнений в біле домініканське чернече одіяння і чорний<br />
плащ з капюшоном.<br />
На віддалі, на нижчому рівні, стоять святі і мученики.<br />
Можна їх інтерпретувати лише як спостерігачів<br />
або як «свідків» – та й то в подвійному значенні цього<br />
слова, оскільки не тільки пасивно супроводжують<br />
подію, що розігрується на підвищенні перед ними,<br />
але також тому, що серед них є мученики, які власним<br />
життям дали свідчення віри. На другому плані, майже<br />
в глибині, між групами святих Петра, Луки та Марії<br />
зі святим Іваном, стоять, з лівої сторони: святий Іван<br />
Капістран з прапорцем, розміщеним на довгому держаку,<br />
Іван Непомуцен з пальцем на устах, Маврикій<br />
з відомим, шанованим як реліквія, списом; а також бл.<br />
Андрій Бобола [iл. 176]. У наступному просвіті, між<br />
постатями першого плану, в тлі обабіч хреста, зображено<br />
Каменування святого Стефана [iл. 180, 182]. Зліва<br />
стоїть Перший Мученик в рожевій далматиці, а за<br />
ним – два інші його наслідувачі, які прийняли смерть<br />
майже в часі виникнення картини: єзуїт о. Мігуель<br />
Про, а також траппіст о. Шарль де Фуко [iл. 177–179].<br />
З правої сторони хреста видно натовп, який каменує<br />
святого Стефана [iл. 181]. Цей фрагмент композиції<br />
є свого роду автоцитатою: був повторений з давнішої<br />
картини мистця на цю ж тему. Написи у верхніх кутах<br />
композиції можна прочитати як «німий діалог» між<br />
Розп’ятим та Його прихильниками. З лівої сторони<br />
видніються слова Христа, який пророкує свій тріумф<br />
і звеличення на хресті [iл. 183 a]: Я Ж КОЛИ | ВІД ЗЕМ-<br />
ЛІ БУДУ | ПІДНЕСЕНИЙ | УСІХ | ПРИТЯГНУ | ДО СЕБЕ<br />
| СВ. ІВАН XII 32. Святі мов би відповідають словами<br />
святого Павла – пояснюючи таким чином свою витривалість<br />
і освячення в незламному перебуванні у вірі –<br />
складеними в написі по правій стороні [iл. 183 b]: А МИ<br />
ПРОПОВІДУЄМО | ХРИСТА | РОЗП’ЯТОГО | ГАНЬБУ<br />
ДЛЯ ЮДЕЇВ | І ГЛУПОТУ ДЛЯ ПОГАН | А ДЛЯ ТИХ, ЩО<br />
ПОКЛИКАНІ | ЧИ ЮДЕЇВ, ЧИ ГРЕКІВ | ХРИСТА БОЖУ<br />
МОГУТНІСТЬ | БОЖУ МУДРІСТЬ | КОРИ 1 І 23 24.<br />
На краю авансцени сидить, правою ступнею спираючись<br />
на обрамлення картини, римський сотник<br />
[iл. 184–185]. Таким чином, показуючи його на межі<br />
двох світів – того, намальованого, та реального оточення<br />
глядача в інтер’єрі церкви, Розен зробив його елементом,<br />
що поєднує обидва ці світи. Постать сотника,<br />
задуманого, а водночас задивленого прямо в спостерігача,<br />
що стоїть перед картиною, неминуче емоційно<br />
498
Change language