You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
ко мплексу, зорієнтована пресбітерієм на схід, походить<br />
з XIV століття. Це хрестово-купольна базиліка, вимурована<br />
з тесаного каменю, творить в плані грецький<br />
хрест, вписаний в прямокутник, близький до квадрата<br />
з дещо видовженими східним та західним раменами.<br />
Рамена хреста творять, на сьогодні, відповідно<br />
– пресбітеріум з апсидою і частину нави. На перехресті<br />
рамен, на чотирьох масивних колонах здіймається<br />
опертий на пaндaтивах дванадцятигранний барабан<br />
куполу. Ті колони підтримують крім того гостролучкове<br />
склепіння нави і пресбітеріуму та обидва рамена<br />
трансепта (північного і південного), а також склепіння<br />
вузьких «бічних нав», які оточують східне рамено<br />
хреста, закінчених зі сходу, як і пресбітеріум, невеликими<br />
апсидами.<br />
Колони увінчує карниз, оздоблений кам’яним сталактитовим<br />
декором, що нагадує арабські мукарнаси<br />
і походить, без сумніву, з мистецтва ісламу. Мотиви<br />
орнаменту, що також походять з мистецтва ісламу,<br />
виконані у плоскому рельєфі, оздоблюють архівольт<br />
передвівтарної арки [iл. 3–4]. Ця скульптурна декорація,<br />
так само як і кам’яні плити з прорізьбленими чи<br />
рельєфними традиційними вірменськими вотивними<br />
хрестиками (так званими хачкарами, букв. «хрестове<br />
каміння»), є, найімовірніше, елементами, які творили<br />
первинну декорацію святині [iл. 5–6]. Згодом стіни,<br />
а разом і їх різьблений орнамент, були покриті шаром<br />
тиньку, на якому постав стінопис у візантійському<br />
стилі (можливо, виконаний у техніці темпери). Збереглися<br />
з них лише невеликі фрагменти, виявлені під<br />
час реставрації катедри в 1925 році, в гліфах невеликого<br />
вікна у південній стіні, яке раніше було замуроване<br />
і його закривав бароковий ретабулум вівтаря св.<br />
Каетана. У міжвоєнний період цей стінопис орієнтовно<br />
датовано зламом XV і XVI століть. Фрагменти інших,<br />
правдоподібно, пізніших розписів, знаходяться<br />
на північно-західній колоні перехрестя (зі сходу). Інші<br />
розписи збережені лише частково (відкриті, наприклад,<br />
в архівольті передвівтарної арки), не збереглись,<br />
оскільки після розкриття не були законсервовані ані<br />
заекспоновані [iл. 7]. Крім того, із записів домініканця<br />
Мартіна Ґруневеґа (з кінця XVI століття), відомо, що<br />
приблизно в 1582 році «Богуш, вірменський худож ник»<br />
(ймовірно, Павел Богуш Доношович) розписав стіни<br />
катедри картинами, що зображалі євангельські теми<br />
(зображення не збереглися).<br />
До структури катедри XIV століття в XVI столітті<br />
були включені зовнішні галереї, що оточують храм<br />
вздовж головного та обох бічних фасадів [iл. 8–9].<br />
Згодом вони були інтегровані у структуру будівлі, що<br />
розросталася: частина галереї від заходу, яка виконувала<br />
функцію нартексу (передсіння), була перетворена<br />
в про літ добудованої пізніше нави, північні галереї<br />
забудовано ззовні і змінено на ризницю і скарбницю.<br />
Лише південна сторона збереглася до сьогодні у формі<br />
відкритих галерей. З огляду на обмежені площі церкви,<br />
зі зростанням кількості прихожан, в XVII столітті<br />
в західній частині катедри побудували два прямокутні<br />
прясла, які разом з простором, що виник із згаданої<br />
забудови нартексу – утворили відносно простору<br />
прямокутну наву. Результатом цієї розбудови стала<br />
цілковита зміна характеру споруди: виникла святиня<br />
на зразок латинського хреста, наближена в плані<br />
до римо-католицьких святинь, в якій стара, первинна<br />
частина катедри стала новим пресбітеріумом храму.<br />
Приблизно в той сам час, у 1630 році, львівський<br />
вірменський архієпископ Микола Торосович прийняв<br />
Унію з Римом, започаткувавши у Львові історію<br />
вірменсько-католицької церкви. Вірмени, що проживали<br />
тоді у Львові, належели до Вірменської Апостольської<br />
Церкви.<br />
Унія з Римом призвела до численних змін, які проявились<br />
також і в самій споруді катедри. Найважливіші<br />
з них стосувалися внутрішнього декорування<br />
і наповнення, і, як наслідок, протягом майже трьох<br />
століть (від прийняття Унії і аж до початку XX століття)<br />
поступово призвели до втрати всіх вірменських<br />
особливостей і майже повної «латинізації» інтер’єру<br />
святині. Старою (тобто вірменською) залишається<br />
тіль ки церемонія обряду, хоча й тут розпочався процес<br />
зближення з латинським обрядом. З метою консолідації<br />
зусиль і зміцнення Унії в 1664 році у Львові<br />
оселилися театинці, які прибули з Риму для навчання<br />
вірменських священиків у новоутвореному львівському<br />
колегіумі. Це був перший крок на шляху латинізації<br />
літургії. Вірменсько-католицька львівська архідієцезія<br />
відрізнялася від інших католицьких єпархій саме обрядом.<br />
Вірменська літургія з часом почала переймати<br />
багато елементів, характерних для латинського обряду.<br />
Таким чином, в ситуації, коли поступово втрачалося<br />
знання вірменської мови, релігія (літургія) ставала<br />
найважливішою (і в принципі єдиною) рисою, що свідчила<br />
про вірменську культурну і етнічну відмінність,<br />
рисою, серйозно загроженою латинськими впливами.<br />
Після пожеж, які неодноразово нищили катедрi<br />
у XVII і на початку XVIII століть, відбувалися чергові<br />
ремонти і реновації будівлі. У XVIII столітті храм отримав<br />
новий декор і вистрій. Стіни покриті картинами,<br />
частково фігуральними, а почасти в орнаментальному<br />
характері у стилі регентства (декорації з використанням<br />
плетеного орнаменту збереглися до початку XX<br />
століття лише в пресбітеріумі). Старші, мабуть, ще<br />
488
Change language