завантажити PDF файл

Невмержицький проти Україниодноголосно визнав порушення пункту 3 статті 5 в частині відсутностінегайного судового нагляду за законністю подовження досудового триманнязаявника під вартою (див. пункти 123-129 рішення).Таким чином, я доходжу висновку, що тримання заявника підвартою в період з 1 жовтня 1997 до 1 листопада 1999 було законним.Таким чином, не було порушення пункту 1(с) статті 5 Конвенції,оскільки органи державної влади України не порушили строк триманняпід вартою, передбачений статтею 156 Кримінально-процесуальногокодексу.2. Більшість також визнала порушення пункту 1(с) статті 5 Конвенціїчерез те, що заявника тримали під вартою без жодних законнихпідстав в період з 16 до 22 лютого 2000 року та з 22 до 23 лютого2000 року, оскільки максимальний строк тримання, встановленийзаконом, сплинув.Проте, з огляду на фактичні обставини справи та на текст статей156 та 218 Кримінально-процесуального кодексу в редакції намомент затримання, я не можу дійти висновку, що строк триманнязаявника в період з 16 до 22 лютого 2000 року виходив за межі встановленогозаконом. Зокрема, я зазначаю, що стаття 156 передбачала,що час, наданий заявнику для ознайомлення з матеріалами справи,не враховувався під час обчислення загального періоду досудовоготримання заявника під вартою, з іншого боку – строк тримання підвартою міг бути подовжений у випадку додаткового розслідування(див. пункт 54 рішення).Я також не вбачаю порушення пункту 1(с) статті 5 щодо періодутримання з 22 до 23 лютого через те, що органи державної влади «повиннібули негайно звільнити його [заявника] з огляду на закінченняпередбаченого строку тримання під вартою» (див. пункт 120 рішення).По-перше, як я зазначила вище, я не вважаю, що тримання заявниказ 16 до 22 лютого 2000 року порушувало строк, встановленийзаконом. По-друге, я вважаю, що Суд вдався б до більш жорсткогоставлення до України, ніж до інших держав-відповідачів, якщо б вінвизнав неприпустимим звільнення затриманого на день пізніше.З цих причин, я доходжу висновку, що пункт 1(с) статті 5 Конвенціїне було порушено в частині тримання заявника в період з 16 до 22лютого 2000 року та з 22 до 23 лютого 2000 року.Безперечно, надмірна тривалість тримання заявника під вартоює питанням окремого розгляду. Цей аспект було розглянуто за пунктом3 статті 5 Конвенції, де Суд одноголосно визнав порушення цієїстатті (див. пункти 130-138 рішення).111