завантажити PDF файл

Справи, які стосуються невиконання рішень національних судівБільше того, Уряд зазначив, що невиконання рішення протягом періодуз 24 лютого 1998 року до 27 червня 2002 року не порушило правзаявника, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції. Далі Уряд зазначив, щовідповідальність за затримку у виконанні не може бути покладенана національні органи. Уряд підкреслив, що факт невиконання рішеннясуду, винесеного на користь заявника, в повному обсязі, бувспричинений неспроможністю приватного підприємства вести своюдіяльність.На це заявник відповів, що виконавче провадження тривало з 24лютого 1998 року і досі триває. Далі він зазначив, що кошти, присудженійому, знецінились через інфляцію з дати винесення рішення,і що компенсації за це він не отримав. Він також підкреслив, щочастина коштів у сумі 1 000,00 грн. була виплачена йому після того,як ліквідаційна комісія почала свою роботу. Однак 23 липня 2002року комісія припинила своє існування.Суд підкреслює, що затримка у виконанні рішення може бутивиправдана за певних обставин. Але затримка не може бути втій мірі, щоб порушувати саму сутність права, захищеного п. 1 ст. 6(див. Рішення у справі «Імобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93,п. 74, ЄСПЛ 1999-V).Більше того, Суд вважає, що держава має позитивний обов’язокстворити систему виконання рішень, яка була б ефективною як втеорії, так і на практиці та гарантувала виконання рішення без неналежнихзатримок. Суд, беручи до уваги міркування щодо відповідальностідержави за дії та помилки приватних осіб (див. пп. 65-67),вирішує, що дій ВДВС було недостатньо, як це було встановленоБердянським районним судом 20 листопада 2002 року, щодо виконаннярішення, винесеного на користь заявника у розумні строкита здійснення ефективного нагляду за виконанням рішення ліквідаційноюкомісією СП «Іскра». Зокрема, рішення було винесено 24лютого 1998 року, а виконавчі листи були видані 22 квітня 1999 року.Однак вони не були передані до ліквідаційної комісії аж до 27 червня2002 року, більш ніж через три роки.Суд також підкреслює, що ліквідаційна комісія, створена 20серпня 1997 року ухвалою арбітражного суду Запорізької області,de facto не існувала і ухилялась від своїх обов’язків. Більше того,заявник отримав майже половину належної йому суми більше ніжчерез чотири роки після того, як ліквідаційна комісія була сформованаі розпочала свою роботу. Суд вважає, що хоч національні судиі встановили, що ВДВС був відповідальним за затримку у виконанні320