12.07.2015 Views

завантажити PDF файл

завантажити PDF файл

завантажити PDF файл

SHOW MORE
SHOW LESS
  • No tags were found...

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

Тривалість судового провадження та тривалість виконання судових рішень4681. Доводи сторін50. Уряд стверджував, що підписка про невиїзд була застосованадо заявників як частина умов застави. Уряд зазначив, що цей захід неможе вважатись таким, що обмежує право заявників на свободу пересування,оскільки його не було застосовано незаконно, державні органине зловживали своїми повноваженнями, надаючи чи відмовляючиу клопотанні заявників тимчасово залишити місце перебування.51. Заявники стверджували, що підписка про невиїзд була запобіжнимзаходом, відмінним від застави. Цей захід встановив їмзобов’язання звертатись до судді, що розглядає їхню справу, кожногоразу, коли вони мали бажання покинути своє місце перебування,таким чином, обмеживши їх свободу пересування. Далі заявникискаржились, що Кримінально-процесуальний кодекс забороняв застосуваннябільше одного запобіжного заходу одночасно. Тому, наїх думку, запобіжний захід був незаконним та став неспіврозмірнимтягарем для них.2. Оцінка Судуа. Чи мало місце втручання52. По-перше, Суд не знаходить необхідним вдаватися до дискусії,чи була підписка про невиїзд запобіжним заходом, відміннимвід застави, чи ні. Достатньо зазначити, що в ході судового розглядузаявники були обмежені зобов’язанням (у вигляді частини умов заставичи окремим заходом) отримати дозвіл від суду залишити своємісцезнаходження або тимчасового перебування кожного разу, коливони бажали виїхати кудись. Суд відповідно погоджується із заявниками,що застосований захід обмежував їхнє право на свободу пересуванняу спосіб, що за обсягом складає втручання в сенсі статті 2Протоколу № 4 до Конвенції (див. «Hannak v. Austria», № 17208/90,ухвала Комісії від 13 жовтня 1993 року; «Raimondo v. Italy», рішеннявід 22 лютого 1994 року, Series A no. 281-A, p. p. 19, п. 39).53. Залишається визначити, чи відбулось таке обмеження «у відповідностідо закону» та чи було «необхідним у демократичному суспільстві».б. Законність та мета втручання54. Суд зазначає, що сторони не погодились щодо того, чи булозастосовано зобов’язання у відповідності до Кримінально-процесуальногокодексу України.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!