завантажити PDF файл

Невмержицький проти Українимінів тримання під вартою, поки що суттєво не вплинуло на практичнийстан справ.Деякі законодавчі положення, що не відповідають положеннямКонституції та міжнародним стандартам в галузі прав людини, встановлюютьневиправдано довгі строки попереднього тримання підвартою. Останніми роками, виходячи з відомчих інтересів, ці термінибуло збільшено до півтора року, а час на ознайомлення обвинуваченихта їх адвокатів з матеріалами справи при підрахунку цихтермінів виключається. Внаслідок неорганізованості судового слідстватерміни тримання під вартою порушуються стосовно десятківтисяч осіб.Діюче законодавство не встановлює обмежень щодо максимальноготерміну тримання під вартою після того, як справа передаєтьсядо суду для розгляду щодо суті. Саме з цих причин обвинувачені тапідсудні тривалий час, а деколи – роками очікують суду чи закінченнясудового розгляду.61. Другий річний звіт за 2002 рік підтверджує положення першогов частині, що стосується значних порушень прав затриманихчерез умови їх утримання, переповнення місць утримання, неналежнумедичну допомогу та лікування, погане харчування і неналежнефінансування установ попереднього ув’язнення. Погані гігієнічні тасанітарні умови в закладах утримання призводять до розповсюдженняінфекційних захворювань, особливо – дерматологічних. Наприклад,як уже згадувалося у 1999 році тільки 19.7% необхідних обсягівхарчування було профінансовано з державного бюджету (12% у 2000році), і 6,7% медикаментів (12.7% у 2000 році). Середні витрати намедичне забезпечення однієї особи складали 18.7 грн. у 2000 році(порівняно з обов’язковими 220 гривнями) та 20.7 гривень у 2001році (порівняно з обов’язковими 245.2 гривнями).g. Наказ Міністерства внутрішніх справ від 4 березня 1992 року№ 122 «Про затвердження Інструкції про умови триманняі порядок примусового годування в установах кримінальновиконавчоїсистеми осіб, які відмовляютьсявід уживання їжі» (витяги)62. Відповідні положення наказу від 4 березня 1992 року закріплюють:«...1.2. Начальник установи або особа, що виконує його обов’язки,після встановлення факту відмови від уживання їжі особи, яка три-73