завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканність322. Оцінка Суду175. Суд повторює, що обов’язок захищати право на життя застаттею 2 Конвенції визначається в поєднанні з загальним обов’язкомдержави за статтею 1 Конвенції, яка зобов’язує «гарантування кожному,хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначеніу Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якоїформи ефективного розслідування, коли особу вбито в результатівикористання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такогорозслідування полягає в забезпеченні ефективного виконання національнихзаконів, які захищають право на життя, а у випадках,коли беруть участь представники держави або її органи, у забезпеченніїх відповідальності за смерті, в яких вони винні. Форма розслідування,яка досягне такої мети, може бути різною в залежностівід обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державніоргани влади повинні діяти за своєю власною ініціативою у випадку,коли вже якесь питання привернуло їхню увагу. Вони не можутьперекласти це на ініціативу родичів чи чекати подання формальноїскарги або взяття кимось на себе відповідальності за проведенняслідчої процедури (див. mutatis mutandis рішення у справі «Ilhan v.Turkey», заява № 22277/93, п. 63, ЄСПЛ 2000-VII).176. Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконноговбивства за участі представників держави було ефективним, здебільшогонезалежність осіб, які здійснюють розслідування, від тих, хтобрав участь у злочині, повинна вважатись як необхідність (див. рішеннявід 27 липня 1998 року у справі «Guelec v. Turkey», 1998-IV,пп. 81–82, та рішення у справі «Ogur v. Turkey», заява № 21594/93,пп. 91–92 ЄСПЛ 1999-III). Розслідування має також бути ефективниму тому розумінні, що воно має бути здатне привести до визначенняпитання, чи використана сила у таких справах була або небула виправдана за тих обставин (див. вищевказане рішення у справі«Kaya v. Turkey», п. 87), та встановлення і покарання відповідальнихосіб (див. вищевказане рішення у справі «Ogur v. Turkey», п. 88). Результатпри цьому є необов’язковим, але обов’язковим є здійсненнязаходів. Органи державної влади повинні були б вжити всіх заходівдля збереження доказів, які стосуються події. Прогалини в розслідуванні,які підривають його здатність встановити причину смертіабо відповідальних осіб, чи то прямих виконавців, чи то тих, хто