завантажити PDF файл

Ґонґадзе проти України38. 12 січня 2001 року заявниця та мати загиблого звернулисьдо Генеральної прокуратури з клопотанням про визнання їх потерпілимив Таращанській справі та проведення додаткової експертизитіла. Того ж дня Генеральний прокурор повідомив заявницю проскасування постанови прокуратури Печерського району м. Києва від29 листопада 2000 року про визнання її потерпілою. Заявниця звернуласьзі скаргою до прокуратури Печерського району м. Києва.39. 13 січня 2001 року Генеральна прокуратура відмовила заявниців задоволенні клопотання про визнання її потерпілою, стверджуючи,що ні факт смерті п. Ґонґадзе, ні факт належності тіла,знайденого поблизу м. Таращі, п. Ґонґадзе однозначно встановленіне були.40. 15 січня 2001 року суд Печерського району м. Києва визнавправо заявниці та матері загиблого бути потерпілими та зобов’язавГенеральну прокуратуру надати їм цей статус. Проте 17 січня 2001року всупереч рішенню суду Генеральна прокуратура знову відмовилав наданні цього статусу. Як виняток, Генеральна прокуратурапогодилась видати їм для поховання тіло невідомої особи, знайденепоблизу м. Таращі. Одночасно було роз’яснено, що в компетенціюГенеральної прокуратури не входить питання видачі свідоцтва просмерть.41. Також 15 січня 2001 року головний редактор газети «Грані»назвав імена тих міліціонерів, які, як стверджувалось, брали участьу переслідуванні п. Ґонґадзе.42. Заявниця та мати загиблого оскаржили відмову у визнанні їхпотерпілими до Печерського районного суду м. Києва. 9 лютого 2001року Печерський районний суд визнав відмову Генеральної прокуратуриу наданні статусу потерпілих неправомірною. Генеральна прокуратураоскаржила це рішення.43. 24 січня 2001 року слідчі виділяють із справи Ґонґадзе в окремепровадження справу за фактом наклепу, до якої був причетнийп. Мельниченко .44. Незважаючи на апеляцію, 26 січня 2001 року з огляду надокази подальших судово-медичних експертиз Генеральна прокуратуравизнала заявницю та матір загиблого потерпілими. (Заявницязазначала, що це було зроблено під впливом Резолюції ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи № 1239 (2001), відповідно до якої вима-Див. рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року,№ 17707/02, п. 15.