завантажити PDF файл

Сокур проти України«Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).Проте затримка з виконанням судового рішення на період, який є конченеобхіднимдля розв’язання проблем публічного характеру, може,за певних обставин, бути визнана обґрунтованою (див. справу «ІммобільяреСаффі проти Італії», заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 69).31. Суд зазначає, що аргументи Уряду щодо тривалості виконавчогопровадження у цій справі ґрунтувались на фінансових проблемахпідприємства-боржника і економічного сектора держави, незважаючина державні бюджетні асигнування.32. Суд нагадує, що принципове питання, яке має бути досліджене,полягає у тому, чи є держава відповідальною за затримку в трироки з виконанням згаданого рішення та чи були обмеження, що перешкоджаливиконанню, передбачені законом і покликані на дотриманнябалансу між інтересами держави та правами фізичних осіб.33. Суд вважає, що з огляду на встановлену участь держави увиплаті боргів вугільних підприємств держава в змозі контролюватиі регулювати такі виплати вчасно.34. Суд зазначає, що українське законодавство передбачає двіситуації, коли виконавче провадження щодо державного підприємстваможе бути зупинене на невизначений період, без будь-якоїможливості для стягувачів оскаржити зупинення чи отримати відшкодуванняза затримку. По-перше, це провадження у справі про банкрутство(див. пункт 17 вище). Так, суд може заборонити стягненнявсіх боргів з боржника, і останній отримує імунітет від відповідальностіза затримки у виконанні своїх зобов’язань за тривалість цихпроваджень. По-друге, є заборона на відчуження майна державнихпідприємств для виплати їх заборгованостей (див. пункт 18 вище).35. Обидві заборони були застосовані в цій справі, і Суд не можезаперечувати щодо їх загальної законності. Проте законодавство ненадає стягувачеві, такому, як заявник, чи державному виконавцюжодної можливості оскаржити такі обмеження в разі їх довільногочи незаконного застосування. Також не може бути подано ніякогопозову про відшкодування шкоди за затримки у виконанні, спричиненітакими обмеженнями.36. За цих обставин Суд вирішує, що затримкою близько трьохроків з виконанням рішення у справі заявника державні органи позбавилиположення пункту 1 статті 6 Конвенції всього практичногоефекту. Суд вирішує, що Уряд не надав достатнього обґрунтуванняцій затримці.407