завантажити PDF файл

Кацюк проти Українияк в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом абозагальними принципами міжнародного права.Проте попередні положення жодним чином не обмежують праводержави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхіднимидля здійснення контролю за користуванням майном відповідно дозагальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи іншихзборів або штрафів».І. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ВІД 2 БЕРЕЗНЯ 1999 РОКУ34. У першу чергу Уряд зазначив, що заявник не оскаржував вукраїнських судах бездіяльність ДВС щодо виконання вищезазначеногорішення. Уряд зазначає, що ДВС здійснила всі необхідні заходидля виконання рішення і що воно залишається невиконаним черезвідсутність коштів у ТОВ «Шахта № 20» у процесі ліквідації. Уряднаголошує, що товариство-боржник відповідно до цього рішення єприватним товариством. Він нагадує, що держава не може нести відповідальністьза відсутність коштів у приватного товариства. Крімтого, право заявника на відшкодування йому заборгованості не обмежувалосьніколи.35. Заявник відхиляє твердження Уряду. Він вважає, що оскарженнянедоліків діяльності ДВС є неефективним засобом правовогозахисту. Він зазначає, що він використовував цю можливість з метоювиконання рішення від 7 грудня 1999 року і, що у задоволенні йогопозову (див. пункт 25) було відмовлено судом. Заявник підкреслює,що ТОВ «Шахта № 20» мала трьох боржників, з них один є державнимпідприємством, і його борги досі не стягнуті (див. пункти 11,15 та 16). Він вважає, що ні ДВС, ні ліквідатори не виконали своюроботу належним чином.36. Перш за все, Суд звертає увагу, що виконання рішення усправі здійснювалось ДВС до початку процедури ліквідації в березні2000 року. Також заявник засуджує бездіяльність ДВС. Судвважає, що він мав можливість звернутися з цього приводу до судів.Відповідний засіб правового захисту був передбачений законодавствомУкраїни.37. Суд нагадує, що неефективність засобу правового захистумає бути достовірно встановлена і що наявність лише сумнівів щодоперспектив успіху засобу захисту, який не є очевидно марним,не є достатньою причиною для невикористання такого засобу (див.279