завантажити PDF файл

Стрижак проти УкраїниІ. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИА. Підстави заяви9. 5 вересня 1938 року Трійка Управління Народного КомісаріатуВнутрішніх Справ Української Радянської Соціалістичної Республікиу Дніпропетровській області визнала батька заявника соціальношкідливим елементом за вчинення грабежу та засудила йогона 5 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі.10. Батько заявника помер 26 березня 1976 року.11. 28 березня 1980 року Президія Дніпропетровського обласногосуду за протестом прокурора Дніпропетровської області скасувалапостанову Трійки від 5 вересня 1938 року. Було також закрите провадженняу справі. У постанові, зокрема, зазначалось, що:«...не було доказів... грабежу......розслідування у справі відбувалось з грубим порушенням норм процесуальногоправа.Кримінальна справа за фактом скоєння злочину не порушувалась, звинувачення[батькові заявника] не було висунуто, обвинувальний висновоку справі не складався. У процесі слідства й розгляду справи недотримані елементарні права обвинуваченого (на захист і т. ін.).За таких обставин, постанова Трійки УНКВС УРСР підлягає скасуванню,а справа провадженням, за відсутності у його діях складу злочинузакриттю...»12. 29 травня 1980 року Дніпропетровський обласний суд направивзаявникові письмову довідку про те, що провадження у справійого батька було закрите, а постанова Трійки від 5 вересня 1938 рокускасована.13. 24 лютого 1997 року Комісія з реабілітації Дніпропетровськоїобласної ради народних депутатів звернулась до Голови Дніпропетровськогообласного суду з запитом про надання інформації щодозасудження 5 вересня 1938 року батька заявника, з огляду на те, щоНаціональний Комісаріат Внутрішніх Справ (еквівалент КДБ та Міністерствавнутрішніх справ у відповідних час) був заснований у 1934 році, як частинаОб’єднаного Державного Політичного Управління. Декретом Центральної ВиконавчоїКомісії СРСР від 10 липня 1934 року в його структурі були також створеніспеціальні надзвичайні суди, межі повноважень яких поширювались на «антиреволюційні»прояви та роботу з «соціально небезпечними елементами». У колишньомуСРСР цими трибуналами були засуджені та ув’язнені близько двох мільйонів осіб.193