завантажити PDF файл

Справи, які стосуються права на справедливий судня кримінального обвинувачення (див. «Нікітін проти Росії», заява№ 50178/99, ч. 58, ЕСНR 2004-…), навіть якщо таке повернення немістило жодних ознак остаточного рішення в кримінальній справіі не було остаточним визначенням обвинувачення проти заявника,останнє повинно було розглядатися більш детально відповідно доскарг в рамках статті 6 § 1 Конвенції. Беручи до уваги важливістьцих процесуальних рішень Куйбишевського районного суду м. Донецькай президії Донецького обласного суду та їх впливу й результатпровадження в цілому, Суд вважає, що гарантії статті 6 § 1 маютьзастосуватися до цих процедурних кроків.67. За цих обставин, Суд вважає, що коли справу заявника булоповернено на додаткове розслідування 7 березня 2000 року, і колицю постанову було скасовано 5 квітня 2000 р., заявник міг вважатисясуб’єктом «обвинувачення» в межах автономного значення статті 6§ 1. Таким чином, ця стаття може застосуватися в цій справі.1681. Доводи сторіна. Доводи УрядуВ. Відповідність статті 6 § 1 Конвенції68. Уряд стверджував, що коли районний суд направив кримінальнусправу проти заявника на додаткове розслідування, процедураподачі подання прокурора проти цієї постанови чітко регулюваласяпроцесуальним законодавством. Стаття 281 Кримінально-процесуальногокодексу, чинного на момент подій, зазначала, що постановасуду про направлення справи на додаткове розслідування неможе бути оскаржена в касаційному порядку (див. § 43 вище). Протепрокурор міг подати окреме подання на таку постанову. Згідно зіст.ст. 252 та 281 Кримінально-процесуального кодексу (§ 43 вище)на рішення судді протягом 7 днів з моменту його проголошеннямогла бути подана скарга до суду вищої інстанції. Таким чином,внутрішнє законодавство встановило чіткі часові рамки для прокурорана внесення окремого подання на постанову судді. Відповідно,була виключена будь-яка можливість безстрокового внесення змін уостаточне судове рішення на шкоду обвинуваченому.69. Уряд стверджував, що, вносячи протест на постанову судувід 7 березня 2000 року, заступник прокурора не порушував правзаявника та не зашкодив інтересам правосуддя. Уряд дотримувався