завантажити PDF файл

Ґонґадзе проти УкраїниҐонґадзе. 10 січня 2001 року Генеральний прокурор зробив публічнузаяву, відповідно до якої існувала велика вірогідність того, що тілоналежало п. Ґонґадзе, і в той же час було оголошено, що були свідки,які бачили п. Ґонґадзе живим після його зникнення. Через тридні Генеральна прокуратура поінформувала заявницю, що не буложодного доказу того, що тіло належало п. Ґонґадзе. Через чотири днізаявницю було визнано потерпілою тому, що було достатньо доказівтого, що тіло належало її чоловікові. Така непевна ситуація тривалатаким чином, що, зародивши сумніви щодо встановлення належностітіла, знайденого поблизу м. Таращі, а отже, у долі чоловіказаявниці, державні органи, в той же час, категорично відмовлялисьнадати заявниці повний доступ до важливих матеріалів справи.Тільки в серпні 2005 року заявниця отримала доступ до матеріалівсправи. У вересні 2005 року Генеральна прокуратура зробила заяву,відповідно до якої останнє дослідження ДНК, яке проводилось уНімеччині, підтвердило, що тіло, знайдене поблизу м. Таращі, належалочоловікові заявниці.186. Суд вважає, що ставлення слідчих органів до заявниці таїї сім’ї дійсно завдало серйозних страждань, які прирівнюються допринижуючого гідність поводження всупереч статті 3. Суд доходитьвисновку, що в цій справі положення статті 3 Конвенції було порушено.IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ187. Заявниця скаржиться на відсутність ефективних національнихзасобів захисту та посилається на статтю 13 Конвенції, яка передбачаєтаке:«Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються,має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національномуоргані, навіть якщо таке порушення було вчинене особами,що діяли як офіційні особи».1. Зауваження, надані сторонами188. Уряд стверджував, що Кримінально-процесуальний кодекспередбачає можливість для потерпілої сторони подати скаргу провідшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином.Але заявниця не скористалась цією можливістю. Більш того,35