завантажити PDF файл

Данилюк проти УкраїниА № 222, С. 23, п. 51). Проте стаття 1 Протоколу № 1 не гарантуєправо на отримання права власності на майно (див. рішення від13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», серія А № 31, п. 50).Вона не накладає, наприклад, на держави загальний обов’язок захищатикупівельну спроможність вкладених коштів шляхом постійноїіндексації вкладів (див. ухвалу від 2.07.2002 у справі «Гайдук та іншіпроти України», заява № 45526/99).23. Суд, по-перше, вважає за необхідне провести різницю міжцією справою та рішенням від 9.07.1997 року у справі «Еккус протиТуреччини», у якому відмова держави компенсувати втрати, спричиненіінфляцією, які виникли в результаті затримки з поверненнямвласності заявника, була визнана порушенням статті 1 Протоколу№ 1 (Звіти про рішення та ухвали 1997-IV, п. 31). У справі Еккуса затриманеповернення стосувалось землі, вилученої у заявника у зв’язкуз необхідністю будівництва дамби, і, таким чином, обов’язок державикомпенсувати процент інфляції виник з її загального зобов’язання застаттею 1 Протоколу № 1 щодо забезпечення адекватної компенсаціїза експропрійовану власність (там же, п. 29). У цій справі заявницяніколи не була власницею своєї квартири у Коростені і, більше того,після її переселення до Криму право на користування цією квартироюперейшло до її сина, який зараз її займає.24. Суд зауважує, що скарга заявниці стосується відшкодуваннявартості ремонту квартири. Виплата цієї суми була передбачена Закономвід 1991 року, який був одним із зобов’язань, взятих на себедержавою, покликаних на компенсацію наслідків Чорнобильськоїкатастрофи. Конкретний розмір був визначений місцевими органамивлади відповідно до визначених умов, передбачених Законом іінструкціями, які забезпечують його дію. У цій справі дві інстанціїнаціональних судів вирішили, що сума відшкодування, яка підлягалавиплаті заявниці, державними органами була вирахувана вірно іщо вона отримала повний обсяг відшкодування, на яке мала правоза Законом. Далі суди зазначали, що повна компенсація за втрати узв’язку з інфляцією, спричинені затримкою відшкодування, точнотак же, як і компенсація за будь-які витрати після купівлі, не передбачалисьзаконодавством. Суд не знаходить підстав для того, щобпіддавати сумніву цю оцінку національних судів, або на підставісвого власного розгляду матеріалів справи, які знаходяться у йогорозпорядженні, дійти іншого висновку.25. Суд зазначає, що заявниця отримала відшкодування, на якевона мала право відповідно до Закону, проте за законодавством Ук-521