завантажити PDF файл

«Українська Прес-Група» проти Українити моральне й інтелектуальне лідерство заради процвітання країни.Крім того, відкрита критика політиків і обговорення їхніх якостейє необхідними умовами для проведення вільних і демократичнихвиборів. Відповідно, заявник дійшов висновку, що фундаментальнігарантії, зазначені у ст. 10 Конвенції, були порушені.b) Оцінка Суду65. Суд зазначає, що обидві оспорювані статті містили критичнітвердження про Наталію Вітренко та Петра Симоненка (позивачів),лідерів Прогресивної соціалістичної та Комуністичної партій відповідно.Вони обидва були кандидатами на президентських виборах1999 року й обидва були, і досі є, активними політиками. Статтіголовним чином сфокусовані на домовленостях, начебто досягнутихміж Адміністрацією Президента Кучми з цими політиками під часПЕРЕДВИБОРЧОЇ кампанії, і критикують їх як політичних осіб.66. Щодо першої статті під заголовком «Второй Юрик...» (§ 11вище), Суд зазначає, що національні суди визнали весь текст наклепницьким,незважаючи на те, що встановили, що твердженняжурналіста, які містилися у статті, були оціночними судженнями.Суд вважає, що твердження, зроблені у статті, які містили такі вислови,як «второй Юрик для бедных Йориков, или Украинская модификацияЛебедя», «наша и ваша Наташа», «страшилка», «громкоговорительАдминистрации Президента, исполняющий роль Жириновскогов Украине», є оціночними судженнями, використанимив ході політичної риторики, і не підлягають доведенню. Хоча національнісуди встановили, що зазначені твердження завдали шкодипублічному й приватному життю п.Вітренко, Суд завважує, щоскарга обмежувалася лише шкодою, яка нібито була спричинена їїрепутації як депутата (§ 13 вище). Крім того, контекст статті чіткостосувався її професійної діяльності. Щодо другої статті під заголовком«Про священну корову...» (§ 15 вище) Суд вказує, що національнийсуд також визнав цей заголовок та інші елементи неправдивимий наклепницькими для позивача, Петра Симоненка, хоча й визналиїх оціночними судженнями. Однак Суд знову встановлює, що вонипідпадають під визначення оціночних суджень журналіста у форміполітичної риторики, яка не підлягає доведенню.67. Суд вважає, що публікації містили критику двох політиків,яка була викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою.Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навітьшокуючими. Проте, обираючи свою професію, вони залишили се-257