завантажити PDF файл

Справи, які стосуються невиконання рішень національних судів45. Суд посилається на свої попередні рішення, в яких було констатовановідсутність ефективних засобів захисту щодо скарг на порушенняп. 1 статті 6 Конвенції в частині тривалого невиконання рішеньсудів (див. рішення у справі «Ромашов проти України», заява № 67534\01,п. 47, від 27 липня 2004 року). З цих же причин, викладених у прецедентнійпрактиці, Суд доходить висновку, що заявник не мав ефективнихнаціональних засобів захисту для отримання відшкодування шкоди,завданої затримкою в цьому провадженні, як того вимагає стаття 13Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.IІІ. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ46. Стаття 41 Конвенції передбачає:«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї іякщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторонипередбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надаєпотерпілій стороні справедливу сатисфакцію».А. Шкода та судові витрати47. Заявник просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі,пов’язаному з сумою, що належить йому відповідно до рішення національногосуду. Він спочатку вимагав ще відшкодування моральноїшкоди у розмірі 500 000 євро. Крім цього він ще вимагав 20 000грн. відшкодування судових витрат, які він заплатив своєму представникові.48. Уряд не погодився з вимогами заявника як такими, що є безпідставнимита непомірними.49. Суд не бачить жодного причинного зв’язку між встановленимпорушенням та матеріальною шкодою, вказаною заявником.Об’єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції,Суд присуджує заявникові загальну суму 2 500 євро для відшкодуванняморальної шкоди та витрат на представництво його заяви в Суді.294В. Пеня39. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничноїпозичкової ставки Європейського центрального банку, до якоїмають бути додані три відсотки.