завантажити PDF файл

Справи, які стосуються права мирно володіти своїм майномосвіту» сам по собі не містить ретроактивних положень, тому Суд неможе зрозуміти підстави, на яких національні суди застосували цейЗакон до вимог заявника щодо 20% надбавки до заробітної плати заперіод з 1 січня до 23 червня 1999 року. В результаті остаточна відмоваорганів державної влади в задоволені вимоги заявника щодо надбавокдо заробітної плати за даний період є свавільною та незаконною.28. Відповідно, було порушено статтю 1 Протоколу 1 до Конвенціїщодо періоду між 1 січня та 23 червня 1999 року.ІІ. ЗАСТОСування СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ29. Стаття 41 Конвенції передбачає:«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї іякщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторонипередбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності,надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».А. Шкода30. Заявник вимагав 5 000 грн. (приблизно 830 євро) щодо матеріальноїшкоди та 25 000 євро щодо моральної шкоди.31. Уряд зауважив, що заявник не має права на будь-яку виплатута не надав точного підрахунку його матеріальної шкоди. Щодо моральноїшкоди, Уряд стверджував, що ця вимога є завищеною, повністюнеобґрунтованою та не має стосується його скарги.32. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості відповіднодо статті 41 Конвенції, Суд присуджує заявникові загальну суму урозмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) євро як відшкодування шкоди.502В. судові Витрати33. Заявник вимагав 6 000 євро та 240 гривень (приблизно 38 євро)судових витрат, понесених ним у національних судах та під часрозгляду справи в Європейському суді.34. Уряд просив Суд присудити заявникові лише ті поштові витрати,які підтверджені чеками. Уряд стверджував, що решта вимогзаявника була необґрунтованою.35. Суд повторює, що для того, щоб судові витрати були присудженіза статтею 41, має бути встановлено, що вони були реально