завантажити PDF файл

в. Оцінка СудуНевмержицький проти України93. Суд зазначає, що в попередній прецедентній практиці Комісіявстановила, що «примусове годування особи включає принижуючігідність елементи, які в певних обставинах можуть розглядатисяяк такі, що заборонені статтею 3 Конвенції». Проте в ситуації,як у цій справі, коли позбавлена волі особа оголошує голодування,це неминуче призводить до конфлікту між правом особи на її недоторканністьта позитивним зобов’язанням Держави відповідно достатті 2 Конвенції, цей конфлікт не вирішений самою Конвенцією(див. «X. v. Germany» (1984) 7 ECHR 152). Комісія повторювала, що«згідно з законодавством Німеччини цей конфлікт вирішений, законодавстводозволяє примусове годування ув’язненої особи, якщо цяособа у зв’язку з голодуванням зазнає шкоди постійного характеру,тому примусове годування, навіть якщо і обов’язкове, дозволяється увипадку очевидної небезпеки для її життя. Оцінювання вищезазначенихумов повинне проводитися відповідальним лікарем, але остаточнерішення щодо примусового годування може бути прийнятетільки після отримання судового дозволу.» (див. там же). Комісіятакож встановила, що твердження заявника щодо нелюдського з нимповодження у зв’язку з примусовим годуванням під час голодуваннябули необґрунтовані, оскільки заявник не довів, що спосіб, у якиййого примусового годували, призвів до тортур, нелюдського чи такого,що принижує гідність, поводження чи покарання (див. «PetarIlijkov v. Bulgaria», № 33977\96, § 1 рішення Комісії від 20 жовтня1997 року). Що стосується примусового годування, то Комісія далізвернулася до Рекомендацій Комітету Міністрів, звітів Комітету ззапобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижуєгідність, поводженню або покаранню та Світової асоціації медиків(див вище §§ 64-65 та 68-69).94. Суд повторює, що засіб, який застосовується з терапевтичноїнеобхідності з точки зору встановлених принципів медицини не можев принципі розглядатися як нелюдський і принижуючий гідність.Це ж саме можна сказати і про примусове годування, метою якого єзбереження життя окремого ув’язненого, який свідомо відмовляєтьсявід прийому їжі. Органи Конвенції, тим не менше, повинні длясебе встановити, що медична необхідність була переконливо доведена(див. «Herczegfalvy v. Austria», рішення від 24 вересня 1992 року,Серія А, № 244, ст. 26, § 83). Крім того, Суд повинен переконатися,що були дотримані процесуальні гарантії щодо прийняття рішен-93