завантажити PDF файл

Право на життя, свободу від катувань, право на свободу та особисту недоторканність68. Заявник стверджував, що попри обов’язок, покладений наних законом, слідчий і прокурор, які бачили заявника після побиття,виявили абсолютну байдужість до його ушкоджень. Далі заявникстверджував, що розслідування проводилося неквапливо і тривалонадто довго. Заявник також доводив, що затримка з допитом свідківмала згубні наслідки для розслідування, оскільки деякі з них вжене могли чітко згадати події. Заявник зауважив, що йому заважалиактивно брати участь у розслідуванні, якщо зважити на затримки зповідомленням йому про ухвалені процесуальні рішення та відмовунадати йому повний доступ до матеріалів справи.2. Оцінка Суду69. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції створює позитивнийобов’язок ефективно розслідувати заяви про погане поводження(процитоване вище рішення Ассенов та інші проти Болгарії, § 101-106).Однак питання, чи буде відповідним та необхідним встановлюватипроцесуальне порушення статті 3, коли заявник також спирається настаттю 13 Конвенції, залежатиме від обставин кожної справи.У цій справі Суд встановив, що заявник зазнав нелюдського татакого, що принижує гідність, поводження, перебуваючи під вартоюміліції, за яке Уряд має нести відповідальність за Конвенцією.А таких обставин, Суд вважає, що його скаргу щодо відсутностіефективного розслідування органами влади про причини його ушкодженьбільш доречно розглядати за статтею 13 Конвенції (порівняй,Ільхан (Ilhan) проти Туреччини, № 22277/93, §§ 89-92, ECHR2000-VII).50III. ЗАЯВЛЕНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ71. Заявник скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутністьефективного засобу правового захисту щодо порушення статті 3Конвенції.72. Стаття 13 Конвенції передбачає:«Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються,має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національномуоргані, навіть якщо таке порушення було вчинене особами,що діяли як офіційні особи».