завантажити PDF файл

Тривалість судового провадження та тривалість виконання судових рішень416Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків… має право на справедливий і відкритий розгляд … незалежним і небезстороннімсудом, встановленим законом.34. Уряд зазначав, що право заявника на виконання судовогорішення було пов’язане з винесенням остаточних і обов’язкових судовихрішень. Відповідно, оскільки ці рішення були скасовані, правона те, щоб вони були виконані, припинялось. Уряд зауважував,що рішення від 23 липня 1999 року було виконане одразу після йоговинесення, і заявникові була надана пенсія, яку він вимагав. Рішеннявід 26 червня 2001 року також було виконане пенсійним фондом,оскільки пенсія заявника була підвищена і йому було виплачені заборгованікошти у сумі 4 806 грн.35. У своєму листі у відповідь на зауваження Уряду заявник підтвердивте, що рішення від 23 липня 1999 року було виконане в повномуобсязі, і що він отримав зазначену суму відповідно до рішеннявід 26 червня 2001 року. Проте, він зазначав, що ця сума була недостатньою,і що виконання останнього рішення було невиправданозатягнуте ДВС і пенсійним фондом.36. Суд зауважує, що рішення в цій справі були виконані і заявникотримав пенсію, яку він вимагав, і йому була виплачена сума запопередній період. Таким чином, ці твердження не підтверджуютьсядоказами. Він не звертався до національних судів відповідно до ЗаконуУкраїни від 1991 року «Про виконавче провадження» (див. рішеннявід 24 червня 2003 року у справі «Дзізін проти України», заява№ 1086/02), або за звичайною процедурою.37. Хоча аргументи сторін невизначені щодо дати, коли булавиплачена сума за попередній період, у будь-якому разі затримказ виконанням рішення від 26 червня 2001 року не може бути більшою,ніж один рік шість місяців, адже лист, яким заявника булоповідомлено про цю виплату, датований 20 листопада 2002 року. Суднагадує, що у деяких попередніх справах щодо України, він визнав,що періоди у вісім місяців (див. ухвалу від 7 жовтня 2003 року усправі «Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02) і навітьдва роки і сім місяців (див. рішення від 17 вересня 2002 року усправі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00),не були такими надмірними, щоб бути підставою для обґрунтованоїскарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Беручи до уваги відповідніобставини цієї справи, Суд не знаходить підстав для того, щоб дійтиіншого висновку.